“Олена повернулася додому з роботи. Жінка зайшла в квартиру і помітила, що у них гості – на кухні сиділа…”
Олена з білою заздрістю слухала своїх подружок, які жили дружно разом зі своїми свекрухами. Принаймні про це було відомо за їхніми словами.
– У тебе така струнка свекруха, що важко віриться, що вона може бути такою поганою, як ти розповідаєш, – щоразу дивувалися подружки.
– Мені не пощастило, – засмучено зітхала у відповідь дівчина і хитала головою.
Наталя Василівна не тільки не прагнула потоваришувати з невісткою, навпаки, вона щоразу наривалася на сварку, чим дуже дратувала дівчину.
Чоловік Олени вдавав, що його не стосуються їхні стосунки і щоразу втікав, коли бачив, що назріває сварка.
Наталія Василівна чіплялася практично до всього, що робила невістка.
Їй не подобалося, як вона миє посуд і підлогу, як готує їжу, як пере білизну і навіть як виглядає Олена.
– Так, таке відчуття, що мій син взяв останню жінку, яка була на полицях, – єхидно говорила Наталя Василівна, намагаючись вивести невістку на емоції.
І коли їй вдавалося це легко зробити, жінка виглядала щасливою.
– Одного разу я не пущу твою матір до нашої оселі! – сказала чоловікові Олена. – Твоя мати мене зводить.
– Не звертай на неї уваги, – байдуже відповів Олександр.
– Легко говорити, коли Наталя Василівна докучає мені, а не тобі, – насупилась дівчина, зайвий раз переконавшись у тому, що чоловік і не збирається вирішувати цю проблему.
Свекруха, побачивши, що син не встає на бік дружини, почала діставати невістку дедалі частіше.
Візити Наталі Василівни стали щоденними. Вона приходила о шостій вечора і до десятої тинялася по орендованій квартирі сина і невістки.
Від нудьги жінка сунула свій ніс усюди, де тільки змогла дістати. Сьогодні Наталія Василівна за півгодини встигла вивести Олену з себе, знайшовши на шафі пил.
– Такий шар пилу можна накопичити, якщо не прибирати пару місяців, – свекруха поставила стілець і, забравшись на нього, провела пальцем по верху шафи.
– Я витирала минулої суботи! – обурено запротестувала Олена.
– Якби це було так, то я не говорила б, – усміхнулася Наталя Василівна. – Ти розумієш, що мій син виріс у чистоті, і він не потерпить поряд із собою неохайну дружину?!
– Видно, що я в брудному чи неохайному? – обурилася Олена, розуміючи, що свекрусі просто потрібен привід причепитися до неї.
– Не в цьому справа. Толку мені з тобою розмовляти, ти все одно мене не чуєш, – відмахнулася жінка, яка не знала, що пред’явити невістці.
Олена стиснула зуби і пішла у ванну, сподіваючись, що після повернення не побачить у квартирі Наталю Василівну.
Дівчина близько години провела в теплій ванні і коли вийшла, то справді не побачила свекруху.
Грішною справою Олена вирішила, що жінці набридло бовтатися чужою квартирою, і вона пішла.
– Де Наталя Василівна? – загортуючись у махровий халат, спитала у чоловіка дівчина.
– Не знаю, – байдуже відповів Олександр. – Наче десь тут ходила. Можливо й пішла.
Олена задоволено посміхнулася і увійшла до спальні. Яке ж було її здивування, коли вона побачила, що шафи відкриті, а Наталія Василівна стоїть у її сукні та туфлях перед дзеркалом.
Жінка була настільки захоплена роздивлянням себе, що не відразу помітила здивовану Олену, що застигла у дверях.
– Ой, а я ось приміряти вирішила, – безглуздо посміхнулася свекруха.
– Негайно знімайте мої речі! – скомандувала дівчина. – Яке право ви мали лізти до моєї шафи?!
– Ось принцеса знайшлася! Що поганого я зробила? Просто приміряла, – жінка присіла на край ліжка і почала неквапливо знімати туфлі. – Я ж із дому не виходила. Просто подивилась твій гардероб. Не бачу в цьому нічого поганого!
– На вихід! – Тремтячи від обурення, Олена вказала свекрусі на двері. – Бачити вас більше не хочу!
– Якщо ти забула, то у цій квартирі живе мій син, – насупилась Наталя Василівна.
– Та хоч два сини! Ви не мали ніякого права без мого дозволу ритися у моїх речах! Мало того, що ви всю кухню облазили, то ще й у спальню вирішили засунути свій ніс!
– Було б у чому ритися, – свекруха стягнула з себе сукню Олени і недбало жбурнула її на підлогу. – Смак у тебе так собі, якщо чесно, а син любить, щоб його мати одягалася добре.
– Я йому не мама і не збираюся нею ставати! Прошу вас більше не приходити до нас! Зустрічаєтесь із сином за межами цієї квартири! – рішуче промовила Олена.
Наталя Василівна вискочила з кімнати, на ходу натягуючи свою сукню.
Тон і слова невістки довели її до сліз. Олександр розгублено глянув услід матері і не зрозумів, чому вона в сльозах втекла з помешкання. Ситуацію прояснила дружина, що увійшла до зали.
– Коли я зайшла до кімнати, то побачила, що твоя мати приміряла мій одяг! – Сповістила чоловіка Олена.
– Жартуєш?
– Ні, я говорю цілком серйозно. Коли я увійшла, Наталя Василівна стояла перед дзеркалом у моїй сукні та туфлях! – пробурчала дівчина. – Це вже в жодні ворота не лізе. То життя мене вчить, то одяг примиряє. До речі, я сказала твоїй матері, що більше не хочу бачити її у нашій квартирі!
– А, ну добре, – протяжно відповів чоловік. – Сказала, то сказала. Тільки я не бачу нічого поганого у тому, що мама приміряла твої речі. Радіти треба, що вона хоч щось схвалила.
– Чому тут радіти? Насамкінець вона додала, що гардероб мій так собі, – скривила обличчя Олена.
– Насправді, ти влаштувала сварку на порожньому місці, – з досадою процідив Олександр.
– Ти мене почув, щоб Наталії Василівни не було більше у цій квартирі?! – ще раз твердо промовила Олена.
– Почув, – невдоволено відповів чоловік.
Однак через два дні, повернувшись з роботи, Олена виявила свекруху, що сиділа за кухонним столом і пила чай з її чашки.
Звичайно, відразу виникла сварка, і Олександр був поставлений перед нелегким вибором: на чий бік йому стати.
Обидві жінки з надією дивилися на чоловіка, очікуючи, що він вибере саме її.
– Олено, ти не маєш рації, – несподівано сказав Олександр, показавши, кого він все-таки вибрав.
– Мені здається, що тобі варто вибачитися перед мамою.
Олена ні слова не сказала у відповідь. Вона грізно глянула на чоловіка і пішла збирати свої речі. Через місяць подружжя розлучилося.
