Ось і cпливла вся пpавда пpо “натуpальну” ковбасу, плoмбір та маcло в СРСР. Дoкази беззапеpечні ФОТО
“Зато в Радянському Союзі ковбаса, пломбір, масло і тортики були з натуральної сировини, без отетої от хімії та пальмової олії”.
Доводилося чути таке?
Ось вам радянська газета за 1982 рік. (Дивіться внизу).
Ще живий був “дорогий” Леонід Іллч Брежнєв, за яким так сумують “савецкіє люді”.
СРСР – основний покупець пальмової олії з Малайзії.
Але ж не лише цією країною обмежувався ринок. У 1979 році імпорт пальмової олії в СРСР склав 100 тисяч тонн, а в 1989 було закуплено 149 600 тонн цього продукту, який пішов у шлунки радянськх людей. Тортики, “смачний пломбір”, тістечка, вершкове масло, маргарин, цукерки та багато чого іншого – то все пальмова олія була.
А вперше її закупив ще товариш Сталін у далекому 1928 році і одразу 272 тонни. А 1932 року її купили вже 1 781 тонну.
До слова, сою теж саме тоді почали вирощувати у величезних об`ємах. Якщо не помиляюся, йдеться про 2 мільйони тонн. Далі тих мільйонів стало ще більше.
І на закуску про радянську ковбасу. Туди пальмову олію не додавали. Зате сою, крохмаль і різноманітну “хімію” бузували неміряно.
Просто на оболонці “Докторської” по 2 рублі 20 копійок, якою досі марять фанати “світлого минулого”, склад не писали. Лише ГОСТ. А що в тому ГОСТі радянській людині знати не треба було.
Так от, відповідно до ГОСТу від 1979 року в радянські ковбаси йшли такі штуки як Е251, Е252, Е407, Е451, Е452, Е497 і далі за списком.
Щоправда, були ковбаси, морозиво, масло і тортики, куди усе це не додавли.
Це те, що вироблялося у спеццехах та на спецділянках для патрійно-держапвної номенклатури. Отам дійсно якість була і притому – смішні ціни.
