Оцe так повopот? Що наспpавді відбyлося у Білoму дoмі між Зеленським і Тpaмпом
Що наспpавді відбyлося у Білoму дoмі між Зелeнським і Тpaмпом
Подаємо мовою оригіналу
Трамп знову «не наш». Страшне.
Це було б неймовірно, якби Трамп був нашим другом. Але він ним не є
FT пише, що Трамп кричав на Зеленського, говорив «Одеса-мама» і погрожував, що путін може знищити Україну. І це таки може налякати.
Якщо не дочитати, де це ж саме FT не пише, що в кінці Трамп погодився з аргументами українців. Але чомусь всі читають тільки початок статті, ігноруючи її завершення.
І ми всі читали чи чули, що президент США видав на виході. Про замороження по поточній лінії. Що цілком і повністю відповідає позиції України. Там немає про російську Одесу.
Там навіть немає натяку на настирливе бажання путіна обміняти український Донбас на українську частину Запорізької та Херсонської областей. А увечері в неділю, 19 жовтня, Трамп окремо повторив, що має бути замороження по лінії зіткнення.
То, що це було тоді? Чому Трамп транслював вимоги путіна?
З точки зору дипломатії та політичного здорового глузду — це неможливо пояснити. Але ж ми — про Трампа. Тут немає місця цінностям.
Тут немає місця цінностям
Він відчуває себе модератором у бізнес-конфлікті. І що він робить? Вмикає човникову трампоматію. Слухає Путіна і потім приходить до Зеленського. І транслює бажання Путіна. Бо це — найшвидший шлях домовитись. Без заглиблення по суті.
Плювати Трампу на суть. Якщо він озвучить вимоги сторони А та сторона Б погодиться, то буде угода.
Якщо ні, то ні. Тоді знову все спочатку.
Тому трансляція вимог Путіна — це не трагедія. Це просто правила гри. Це було б неймовірно, якби Трамп був нашим другом. Але він ним не є. Він позиціонує себе як модератор. Поговорив про Томагавки, домігся розмови з Путіним. Поговорив із Путіним — прийшов із вимогами Путіна до Зеленського. Зеленський не погодився — ну ні, так і ні.
«Не прокатило».
І тому повертаємося на початок процесу. Де в умовах задачі є, що не буде прямих санкцій на Росію. І не буде прямої допомоги Україні. Нічого нового. Стандартний Трамп.
І що тоді важливо? Що підтримка Європи зростає. Що репараційний кредит. Що ціна на нафту.
На зустрічі у Білому домі не сталося дива. Але й не сталося трагедії. І стратегічна позиція України продовжує покращуватись з допомогою ЄС і на тлі виснаження ресурсів росії.
І точно не важливо, що там в моменті в голові у Трампа. Бо завтра буде щось інше. Тим більше, тиск хоч і не прямий, а йде на росію.
І суспільство США не дає цілуватися з путіним, навіть якби Трампу хотілося. І тунель між Аляскою та Чукоткою, який веде з одного тупика в інший тупик нічого не змінює так само, а, скоріше, яскраво демонструє можливості домовитися сучасних США із сучасною росією.
І так, в цьому рівнянні немає завершення війни післязавтра і виборів за 3 місяці.
Вибачайте, українські політики. Але це їхні особисті проблеми і очікування.
