Павло Зібров пояснив, чому Віталій Білоножко останніми роками ніде не з’являвся

Народний артист України Павло Зібров та його дружина Марина розповіли про свого колегу та друга Віталія Білоножка, якого не стало 9 січня. В інтерв’ю OBOZ.UA артисти зізналися, чому артист останніми роками відмовлявся виходити на сцену та практично не залишав свого будинку, передають Патріоти України.

Павло Зібров припустив, що після смерті співака, який колись збирав стадіони, неабияк підвищиться попит на його творчість. А Марина Зіброва розповіла, яким Білоножко був чоловіком для дружини Світлани та батько своїм синам.

“Ми з ним були знайомі років 40. Зустрілися, коли я ще грав в оркестрі, а він уже був солістом радіо й телебачення в парі з Аллою Кудлай, – розповідає Павло Зібров. – Вони були тоді суперзірками. Я не знаю, з ким зараз можна порівняти ту популярність. Нині стадіони збирають Монатік та Полякова, а тоді Білоножко, Кудлай та Зібров. Віталій – красивий, худенький, зі сліпучою посмішкою! Випускник вокального факультету консерваторії, учень легенди-педагога Костянтина Огнєвого, серед вихованців якого були також Микола Мозговий та Олександр Пономарьов.

“Ми об’їздили з ним із гастролями всю Україну та країни колишнього СНД. У купе – завжди разом. Виймали бутерброди, пляшечку – і розмови-розмови, – згадує Павло Миколайович. – Спілкувалися, дружили, жартували, хуліганили… Молоді та завзяті. В нього було багато прихильників не тільки в Україні. Приходили спеціально до нього в містах, різних куточках колишнього Союзу”.

“Це величезна втрата для України. Більш як десять років вони зі Світланою робили унікальний фестиваль “Мелодія двох сердець”. Я співав там із Мариною, з дочкою Діаною, зі своїм братом. А уявіть, скільки простих родин повірили у свій талант, дякуючи Білоножкам, які робили відбіркові тури по всіх обласних центрах, шукаючи яскраві сім’ї? Це яка робота, – додає Зібров. – Зараз, коли артиста не стало, впевнений, піде підвищена цікавість до його творчості. Побачите, який буде сплеск. А в нього творче надбання величезне. Соліст радіо і телебачення – ви навіть не уявляєте, скільки всього записав – пів тисячі пісень, не менше. Про таку роботу кожен артист тільки мріяв. Випускати нові пісні в ефір – розкрутка артиста колосальна”.

“Востаннє ми бачилися ще до пандемії. Коли ми з Маринкою святкували срібне весілля, він приходив. І співав, і чаркувався, і жартував – залишався до самого кінця. Було з пів сотні гостей, а він пішов чи не останнім. Він був дуже завідним, але в останні роки, мабуть, оберти уповільнилися. Останнім часом Віталік практично ніде не з’являвся. Жив під Києвом, у власному будинку – там у нього місце шикарне, краєвид неймовірний, свій ставочок. Неймовірна кількість птахів – він їх усіх знав, називав по іменах.

“Розумієте, кожна людина робить свій вибір – він жив у своєму світі, – додає дружина Павла Зіброва Марина. – Гарний будинок, сад, птахи – і йому було комфортно. Та ще й цей клятий ковід! Павло ледве не помер від нього. Де підхопив? На концерті. Тому Віталіка можна було зрозуміти – він не хотів себе наражати. А коли закінчився ковід – і війна. Які виступи? Куди виходити? Та й шоубізнес зараз інший. Мені здається, що в нашій країні якось тільки тепер почали звертати увагу на артистів старшого віку з їхніми вічними піснями. А раніше – не запрошували, забували. Хтось зміг пробити цю стіну, а хтось не захотів, як Віталік”.

“Але хто не пам’ятає минулого, не має майбутнього. Треба писати й згадувати про Василя Зінкевича, Поповича, Бобула, Зіброва, – продовжує Марина. – Не так багато цих співаків зараз. Ніна Матвієнко пішла, тепер – Віталій Білоножко. Молодь – пам’ятайте, режисери – згадуйте. Я дуже вдячна тим, хто не забуває. Знаю, що Віталіка теж запрошували, ми не знаємо, чому він відмовлявся. Тільки він сам знав. Думаю, що по ньому сильно вдарила ця війна. Як і всі в його віці, мав хронічні захворювання. На жаль, така коротка доля. Пішла легенда”.

“Він був дуже гарним чоловіком Світлані, піклувався про своїх синів, – додає дружина Зіброва. – Дуже любив онуків. До слова вони: Віталій і Світлана Білоножки, уявляєте? Вони вже дорослі. Павло згадав про фестиваль “Мелодія двох сердець”. Наша дочка Діана виросла на цьому фестивалі. Ми співали, а вона танцювала на сцені, коли їй було п’ять років. Віталік запитав: “Що хочеш, щоб тобі подарували?” Вона чомусь забажала темношкірого пупса. А де такого знайти? А він знайшов і подарував. А потім Діана співала вже на сцені фестивалю з татом”.