Під мінометним обстрілом загинув тенісист із Миколаєва, який пішов на фронт після операції

29 березня у містечку Миколаїв Львівської області провели в останню путь кандидата у майстри спорту з настільного тенісу, футболіста й бійця ЗСУ Михайла Оприска. Захисник загинув від тяжкого поранення, отриманого у протистоянні з російськими окупантами на Донеччині. У свій останній бій на Донбасі 35-річний Михайло вступив 24 березня. news.obozrevatel.com

До повномасштабного вторгнення Росії Оприск серйозно захоплювався настільним тенісом, куди прийшов у ранньому дитинстві, отримав звання кандидата у майстри спорту України, виступав за чоловічу команду Вищої ліги “Патріот” із Миколаєва, перемагав у найпрестижніших національних змаганнях.

Львів’янин був бронзовим призером міжнародного турніру в Молдові. А з 2019-го по 2021 рік виступав у Харкові в серії стартів WIN CUP.

Як розповідав у розмові з wz.lviv.ua тенісист Андрій Регуш, Михайло був найвеселішим і найпозитивнішим членом їхньої миколаївської команди. Буквально одним словом міг підбадьорити й зняти напруженість перед поєдинком.

“Завдяки неймовірній щирості збирав навколо себе величезну кількість друзів. Цінували Михайла за те, що ніколи у нього не було косяків: відпрацьовував на змаганнях до кінця, всіх підтримував. У нього не було ворогів, ніколи ні з ким не сварився. Ішов правильною дорогою. І не лише спортивною”, – зазначив Андрій.

Уродженець Миколаєва був дуже атлетичним. Окрім настільного тенісу, Михайло добре грав у волейбол, плавав і найшвидше у школі бігав 100-метрівку. Але ще однією пристрастю хлопця був футбол. Разом з однодумцями він допомагав відроджувати місцевий клуб “Миколаїв”.

Ті, хто бачили гру Оприска, відзначали його наполегливість і постійне прагнення до перемоги. Виступав на позиції захисника, він регулярно підключався до атак, заряджав партнерів своєю енергією. А коронні голи Михайло забивав головою, вистрибуючи вище за суперників.

Після школи Михайло навчався в аграрному університеті. І виявився талановитим педагогом і тренером. У дитячій спортивній школі він допомагав готувати нове покоління атлетів.

Останнім часом Михайло працював у будівельній сфері – на підприємстві з видобутку газу. Але відразу після початку повномасштабної війни вступив добровольцем у територіальну оборону. Друзі зазначали, що в Оприска дуже патріотична сім’я, і сам він був таким.

У 16 років він їздив до Києва на Помаранчеву революцію, потім брав участь у Революції гідності-2013/2014. Тому не міг не піти боронити свою землю, навіть попри серйозні проблеми з ногою.

Під час служби в ТрО Михайло брав участь у футбольному турнірі на підтримку ЗСУ, де також грала команда півзахисника “Шахтаря” Георгія Судакова та інших зірок. У переможному фіналі проти колективу Судакова Оприск зазнав серйозної травми – порвав хрестоподібні зв’язки, переніс операцію. Потрібно було тривале відновлення, але Михайло відмовився від повноцінної реабілітації – повернувся до ТрО, а наприкінці січня вирушив на фронт.

В армії Михайло до цього не служив, але завдяки заняттям спортом виявився фізично та морально готовий до ЗСУ. Спортсмен служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила, разом із побратимами стримував окупантів на Донеччині.

Олег Фацієвич був другом загиблого захисника ще зі шкільних часів. 16 березня він перебував у робочій поїздці за кордоном і вночі прокинувся від страшного сну – Михайла було поранено. Фатович написав бійцю повідомлення, але він так і не відповів.

А 24 березня рідним та друзям Оприска повідомили, що він потрапив під мінометний обстріл та помер після тяжкого поранення. Без свого захисника залишилася дружина Ольга та маленька дочка.

Усі, хто знав Михайла, запам’ятали його як різнобічно розвиненого хлопця, з яким можна було обговорити будь-які теми. Він часто усміхався і дотепно жартував, намагався бути максимально справедливим та уникати конфліктів. Але якщо треба було заступитися за друзів, він був у перших рядах, ніколи не ховався за чужі спини. Боєць у спорті, житті та на фронті.