Пішли в Кракові до українського ресторану. Три мої подруги-польки і я, за столом поруч з 20 осіб, російськомовні і ще дуже гучні
Пішли в Кракові до українського ресторану. Три мої подруги-польки, товариш з України і я.
За столом поруч з 20 осіб, російськомовні і ще дуже гучні. Ми один одного не чули. Я не витримав і категоричним тоном польською попросив їх розмовляти тихіше. Запала тиша.
Моя подруга прокоментувала польською до нас, що їй моторошно чути російську і якщо це громадяни України, то жодних висновків не доходять і як вони можуть нас, поляків, які так підтримуємо Україну, наражати на такий стрес слухати російську і мабуть ще піднімуть тост за путіна.
Уся група перейшла миттєво на українську, ми були ошелешені.
Подруга каже: мабуть почули мій комент. Один з них розвертається і каже: це точно.
Згодом з нами гарно попрощались і попросили вибачення. Подруга їм услід: мабуть ви задумаєтесь.
