Подоляк про спроби керівництва РФ виправдати війну в Україні: прямі особисті свідчення

Кремль намагається виправдатися за геноцид українців, називаючи війну в Україні “запобіжною відсіччю агресії” і “вимушеним превентивним заходом”.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на заяву радника голови Офісу президента Михайла Подоляка.

“Спочатку президент Путін заявляє про те, що віроломний і неспровокований напад на Україну треба трактувати як “запобіжну відсіч агресії”. Тобто ми (Росія) вирішили масово вас (Україну) вбивати і розносити ваші міста ракетами тому, що з вашого боку агресії, звичайно, ні, але ми думаємо, що вона могла б бути”, – пояснює логіку “верхівки” Кремля він.

За словами Подоляка, цю “стратегію” у поясненні війни в Україні обирає і права рука Путіна – Дмитро Пєсков. Але пізніше плутається у “показах”.

“Страх розширення НАТО до кордонів РФ і скорочення підлітного часу натовських ракет – вигадана в повному обсязі. Але цього виявилося достатньо для організації масової різанини в Бучі. Але раптом він прямолінійно так заявляє, що вступ до НАТО Фінляндії і розширення на 1,3 тис. км прямого кордону НАТО/Росія взагалі не проблема. Тоді навіщо варварськи і масово бомбите Україну, якщо немає проблеми?” – задається логічним питанням він.

Подоляк наводить і слова секретаря Радбезу РФ Миколи Патрушева, який називає війну в Україні “вимушеним превентивним заходом – загрозою безпеки Росії, яка вийшла на рівень, що загрожував її існуванню”.

Радник голови Офісу президента наголошує – як би не намагалися виправдатися в Кремлі за війну в Україні, в цивілізованому світі все, що відбувається по-іншому, як геноцид не називають, і відповідальність за масові злочини не за горами.

“Повторю ще раз, якщо хтось не зрозумів. Всі ці посадові суб’єкти РФ кажуть: ми прийшли в іншу країну, масово геноцидимо там цивільних, все підриваємо і знищуємо, бо це… превентивний захід. Безпосередньої загрози й близько не було, але ми все одно вирішили їх вбивати. Жорстоко вирізати. А все інше – брехня і пропаганда. По суті, все це – прямі особисті свідчення. З дуже точними юридичними формулюваннями. Які доводять явний умисел на вбивство. У складі групи”, – резюмує Подоляк.