“Потім почалося найстрашніше”: лікар розповів про дуже важкий момент після удару по будинку в Дніпрі

Лікар Сергій Риженко розповів, що до них лікарню везли тих, кого інші не могли врятувати.

14 січня всю Україну сколихнула страшна трагедія – російська ракета потрапила до житлового будинку в спальному районі Дніпра. Пошукова операція у зруйнованому будинку тривала 69 годин. За цей час 39 людей було врятовано, 79 отримали травми та 46 загинули. Ще 11 зникли безвісти. Генеральний директор лікарні, куди привозили пацієнтів із Набережної Перемоги, 118, Сергій Риженко в інтерв’ю виданню ZN.UA розповів, що було найскладніше і найстрашніше після вибуху, коли до них почали надходити постраждалі люди.

“Я як почув вибух, підстрибнув. Через п’ять хвилин дзвінок від мого колеги зі “швидкої”. Каже, що до нас поїдуть найважчі пацієнти. Вибухнув будинок. І все почалося”, – згадує лікар.

Він показав стос паперів, де він самостійно задокументував день і ніч тієї трагічної суботи:

Перший виклик оперативний черговий швидкої отримав о 15:44, одразу усі вільні бригади виїхали до будинку, куди потрапила ракета.

О 16.00 травмованих та поранених почали привозити до лікарні, де вже працювали усі бригади анестезіологів, нейрохірургів, хірургів, травматологів, операційних сестер.

Працювали у двох реанімаційних залах, трьох пацієнтів подали до ургентної операційної. Перелили 22 літри крові”, – розповідає лікар.

О 16.10 до лікарні привезли жінку приблизно 35 років. Стан критичний, одразу відвезли до реанімації. Врятувати її життя не вдалося. Жінка померла.

О 16:20 доставили дівчину із переломом стегна. Вона живе в сусідньому будинку, просто проходила повз будинок, що вибухнув. У стегні – великий уламок бетону. Її перевели до травматологічної операційної.

О 16:30 доставили жінку, 51 рік, із тяжким пораненням органів черевної порожнини, евентрацією кишечника (виходом внутрішніх органів за межі черевної порожнини, – ред.), переломом плечової кістки. Пацієнтку подано до ургентної операційної, бригада хірургів зробила все можливе для її порятунку. Вже після операції в реанімації двічі зупинялося серце, реаніматологам вдалося двічі його “заводити”, але втретє реанімаційні заходи вже були безуспішними. Також критичний стан та травми, несумісні з життям.

О 17:20 доставлено Аню, якій у той день виповнилося 19 років, тяжка травма обличчя, роздавлювання лівого ока, поширені садна кінцівок та тулуба. Залишки ока довелося видалити. Має бути складні відновлювальні операції. 17 січня Аня направлена ​​на лікування до Польщі в одну із провідних світових клінік пластичної хірургії.

О 20:15 доставлено останню на той день важку пацієнтку з-під завалів, 66 років, з численними травмами та переохолодженням.

О 21:10 самостійно звернулася жінка з легкими осколковими пораненнями спини (від скла) – амбулаторно.

Цього дня було доставлено 30 пацієнтів із травмами та пораненнями внаслідок вибуху ракети у житловому будинку. Троє загинули протягом години через травми, несумісні з життям. Двох невідомих загиблих — чоловіка й жінки впізнали родичі того ж дня. Двох невідомих жінок, госпіталізованих, упізнано наступного дня родичами — 80 і 93 роки. Вісім пацієнтів госпіталізовано до реанімації.

 

Наступного дня, 15 січня, вранці об 11.40 доставлено дівчину 27 років, Катерину, яка понад 20 годин провела під завалами. Температура тіла 31°С. Зниження температури тіла нижче 29°С для людини критичне і може призвести до незворотних змін та смерті.

“Людей миють медсестри. Їх відмивають. Все було в пилу та крові. Легкого тут нічого немає. До нас не привозять інших. До нас везуть тих, кого інші не можуть врятувати. Перші надходять у стані клінічної смерті. Їм реаніматологи намагаються “завести” серця. Травми несумісні з життям. Повні зали людей. У реанімаційному залі вже трупи. Стільки переломів. Жінка, у якої розрізаний живіт і видно кишечник. У іншого голова розламана, але серце ще працює.Вони всі сірі, сірі тіла, обличчя залите кров’ю. І на тілах одяг, у якому дірки по п’ять сантиметрів у діаметрі. А потім почалося найстрашніше – стали приходити родичі та шукати своїх близьких. Тієї ночі у лікарні кричали, плакали, вили”, – розповів Риженко.