Путін відмовляється від оборони на Луганщині і готує перестановки в генералітеті, – ISW
Поразка під Лиманом вказує на те, що президент Росії Володимир Путін, який, як повідомляється, керує російськими командирами на місцях, виключає з пріоритетних оборону Луганської області на користь утримання окупованих територій на півдні України.
Про це повідомляє РБК-Україна із посиланням на Інститут вивчення війни (ISW).
Українські та російські джерела вказують на те, що російські війська продовжували зміцнювати свої позиції в Херсонській та Запорізькій областях, попри недавній обвал Харківсько-Ізюмського фронту і навіть на те, що російська оборона довкола Лиману впала.
Рішення не зміцнювати вразливі лінії фронту в районі Куп’янська та Лимана майже напевно було рішенням Путіна, а не військового командування, вважають експерти ISW.
“Це передбачає, що Путін набагато більше дбає про утримання стратегічних територій Херсонської та Запорізької областей, ніж Луганської області”, – пишуть вони.
Аналітики вважають, що Кремль може готувати інформаційний ґрунт для перестановки до Міноборони РФ на тлі критики генералів з боку голови Чечні Рамзана Кадирова та керівника ПВК “Вагнер” Євгена Пригожина.
На думку експертів, російські збройні сили не в змозі діяти на полі бою із застосуванням ядерної зброї, навіть попри те, що мають необхідне обладнання.
“Хаотичне нагромадження змучених контрактників, спішно мобілізованих резервістів, призовників і найманців не дає функціонувати в ядерному середовищі. Таким чином, будь-які райони, зачеплені російською тактичною ядерною зброєю, будуть непрохідними для росіян, що, ймовірно, запобігає”.
Ключові висновки ISW
Українські сили звільнили Лиман та, ймовірно, зачищають населений пункт станом на 1 жовтня.
Українські війська продовжують вести контрнаступальні операції у Херсонській області та готують умови для подальшого наступу.
Російські сили завдали ударів по Бахмутському та Авдіївському районам Донецької області.
Російські війська продовжували планові удари по українських тилах на півдні.
Російське військове керівництво продовжує ставити під загрозу майбутнє відновлення сил, віддаючи пріоритет негайної мобілізації якомога більшої кількості тіл для бойових дій в Україні.
Російські мобілізаційні органи продовжують проводити дискримінаційну мобілізаційну практику.
