Родичі не захотіли брати хлопчика до себе, адже він був iнвaлід0м, у нього не було однієї ручки. Хлопчика відправили до дитячого будинку

Толя ріс в нормальній сім’ї, була мама, а тато приїжджав в гості до них і завжди балував Толю. Але одного разу, сталося велике горе, мама і тато зaгuнули в автомобільній кaтаcтрофі, родичі не захотіли брати хлопчика до себе, адже він був iнвaлід0м, у нього не було однієї ручки. Хлопчика відправили до дитячого будинку. Джерело

А там була пeкло, все, що давалося і купувалося дітям, працівники дитячого будинку забирали собі, це стосувалося всього і одягу і взуття, іграшки, продукти харчування, навіть зубна паста.

Толя був дуже чесним хлопчиком і він все бачив, потім почав говорити, що так не можна чинити з сиротами директору, але та тільки сказала, щоб він не ліз, куди не потрібно.

Марія Петрівна, так звали директора дитячого будинку, почала нацьковувати дітей на хлопчика, і ті почали його бuти.

Минув час, і Толя здався, почав мовчати, інакше його пoб’ють старші діти.

Але одного разу, біля дитячого будинку зупинилася красива машина і з неї вийшла сувора жінка, вона пройшла до директора дитячого будинку і показала документи на усиновлення Толі. Всі були в шoці, та й хлопчик теж.

Спочатку, йому ця тітка не сподобалася, вона була дуже сувора і сердита, але коли вони переступили поріг будинку, то вона розповіла йому, чому вона його всиновила.

Виявляється вона і є дружина його тата, вона думала, що хлопчика усиновлять родичі, але коли дізналася, що його віддали в дитячий будинок, зібрала всі документи і тепер він удома.

Звали цю жінку Валентина Володимирівна, і вона була дуже доброю людиною, дуже любила сміятися.

Незабаром Толя називав її мамою, вона плакала від радості, що у неї тепер є син.

Мама возила його по клініках, робили кілька oперaцій і тепер хлопчик може за допомогою протеза грати, малювати.

І якось вони розговорилися за дитячий будинок, і Толя все їй розповів, що дітей ображають, що їсти не давали, а продукти, одяг, взуття та іграшки забирали собі, а у дітей було лише те, що вони приносили з дому, обноски.

Такою злою хлопчик ніколи не бачив свою матусю, вона попросила Толю почекати, взяла телефон, вийшла в іншу кімнату і комусь подзвонила.

Через кілька місяців, мама з Толею, накупили іграшок, солодощів і поїхали в дитячий будинок.

Там працювали інші люди і директор дитячого будинку, була інша жінка. Діти були на прогулянці, але коли побачили Толю, то всі підбігли до нього, це були зовсім інші діти, добрі, чуйні, усміхнені.

А тих, хто працював там, при Толі, засудили на різні терміни.

Хлопці були дуже раді бачити свого друга, Толя обіцяв приїжджати до них у гості, як можна частіше.

Толя закінчив звичайну школу, вступив і закінчив медичний інститут, в даний момент, він працює в реабілітаційному центрі, допомагає людям з обмеженими можливостями.

У нього є дружина і донечка, мама, у неї своя фірма, і вона хоче, щоб її син був господарем цієї форми, але