Росія може завдати ядерного удару по Україні: за яких умов Путін це зробить

Ризик ядерної авантюри Москви зменшився через те, як почав діяти Трамп щодо Росії, але загроза ядерного удару по Україні зберігається.

Ядерна тема актуалізувалася в світі. Путін випробовує свій “Буревестник”, по Україні прилітають ракети 9М729, здатні нести ядерний боєзаряд. Водночас на тлі зустрічі з Сі Цзіньпіном Трамп дає вказівку Пентагону негайно провести ядерні випробування. А до того, у вересні, на параді Сі вихвалявся ядерною ракетою, здатною облетіти всю планету. Чому так відбувається, і куди ця “гра” з ядерною темою може завести світ? glavred.net

Актуалізація ядерного чинника в світовій політиці пов’язана з двома чинниками.

По-перше, повернувся режим конфронтації між США та Росією, який нагадує Холодну війну. Ініціатором цього, звичайно, була Росія: вона першою почала практикувати ворожу риторику та позиціонувати себе як відвертого антагоніста Заходу, США та Європи. Саме це дало старт нинішній ескалації, яка мляво розгорталася від моменту Мюнхенської промови Путіна в 2007 році і до сьогоднішнього жорсткого протистояння.

Що стосується Китаю, то він не позиціонує себе як країна, яка перебуває антагоністичному протистоянні з Заходом, зокрема зі Сполученими Штатами. Китай лишається на захисній позиції та відстоює світовий порядок (у тому вигляді, в якому він собі його уявляє).

Новиною нашого часу є те, що США, які до останнього не реагували на спроби ескалації з боку Росії, тепер почали відповідати. Спочатку Трамп відправив американські підводні човни з атомними установками до берегів Росії, а тепер, вперше за 30 років, ініціював проведення ядерних випробувань. Це означає нову фазу протистояння між США та Росією.

По-друге, ядерна зброя стала однією з козирних карт у нинішньому протистоянні. Це той важіль тиску, який досі не використовувався, але оскільки хтось першим почав його застосовувати, решта просто змушені були до цього приєднатися.

Отже, ядерна тема актуалізувалися через повернення до атмосфери Холодної війни та через використання ядерної зброї як аргументу тиску.

США, американські військові і так готові до того, що Росія може розіграти ядерний сценарій, і жодні додаткові розпорядження Трампа для цієї готовності насправді не були потрібні. Втім, я думаю, що, найімовірніше, йдеться про випробування носіїв ядерної зброї американцями. Адже Росія зараз постійно це робить, як, власне, і Китай. А США давно таких випробувань не проводили.

Хай там як, але позиція Трампа щодо Росії справді стала жорсткішою. Влітку у відповідь на заяви Медведєва Трамп сказав, що відправив американські підводні човни до берегів Росії. Це був елемент його позиціонування в цьому конфлікті, який розгортався на наших очах, починаючи з середини літа. Позиція Трампа ставала жорсткішою, зокрема про це свідчать такі кроки, як перейменування Міністерства оборони США на Міністерство війни, збір Трампом усіх генералів тощо. Трамп починав використовувати мілітаризацію як елемент своєї політики. І актуалізація ядерної тематики вписується в цю загальну лінію.

Як би дивно це не звучало, але долучення Трампа і США до цієї тематики, принаймні те, що американці почали симетрично відповідати на ядерні погрози росіян своїми погрозами, є фактором, який стабілізує ситуацію і зменшує ризики.

Адже ситуація до цього, коли Росія безкарно провокувала Захід і піднімала градус ескалації на очах в усього світу (“Доктрина Патрушева” – це приклад публічного ядерного залякування, коли Москва стала погрожувати ядерним ударом за будь-який крок, який їй не подобається), була більш небезпечною. Це було небезпечно тим, що якісь авантюристи в Москві могли вирішити, що завдання ядерного удару в якійсь обмеженій формі їм зійде з рук, і застосувати ядерку.

А тепер, коли в Москві побачили, що у відповідь на їхні дії США почали реагувати серйозно, ризик ядерної авантюри зменшується.

Втім, попри все, загроза завдання Росією по Україні тактичного ядерного удару лишається. Але вона обумовлена не стільки риторикою США і Росії щодо їхнього ядерного потенціалу, скільки певними тактичними та політичними чинниками. Путін може відреагувати на певну ситуацію, яка здаватиметься йому загрозливою для його режиму та його реноме в цій війні, як загнаний пацюк. Він може завдати тактичного ядерного удару по Україні, але якщо буде впевнений, що не буде жорсткої реакції Заходу та Китаю. Тобто коли він відчуватиме безкарність, він може піти на такий крок, якщо це вирішить якусь його проблему.

На даний момент ситуація не виглядає такою – вона вирішується для Путіна іншими важелями: пропагандою, діями російської армії на фронті тощо. Тому на даний момент ядерна загроза для України з боку Росії не є гостро актуальною.