Селезньов: ЗСУ врізалися клином в оборону ворога. Чи поставлять контрнаступ на паузу? Інтерв’ю

Під час масштабного контрнаступу українські Сили оборони досягли небувалих успіхів. За шість днів операції було відвойовано території, які армія країни-агресора Росії захоплювала з квітня. Фактично сьогодні Україна проводить дві операції – на Харківському та Херсонському напрямках. Але після шести днів безперервних боїв українські захисники потребують перепочинку та поповнення резервів.

На півдні ворог зосередив найбоєздатніші підрозділи. Крім того, цей регіон накрили зливи, що також ускладнює просування наших військ. Але на мапі бойових дій можна побачити потужний клин, що врізався вглиб оборони ворога, призначення якого Генштаб ЗСУ не пояснює.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Успіхи української армії під час контрнаступу вражають! За вашими оцінками, чи можна повністю вигнати ворога принаймні з півдня нашої країни?

– Щодо Харківського напрямку. Ми бачимо, що лінія фронту нині вирівнялася вздовж річки Оскіл. Але варто розуміти, що українські Сили оборони практично безупинно вели контрнаступ. Фізична та психологічна напруженість колосальна. Війська втомилися, потребують перепочинку. Плюс необхідно підтягнути відповідні ресурси артилерії та засобів протиповітряної оборони, щоб посилитись на нових рубежах.

Пам’ятаєте, ми розглядали концепцію дій українських Сил оборони, яка називається “жаб’ячі стрибки”? Після відповідної артилерійської підготовки на цю глибину було проведено контрнаступ. Наразі наші хлопці вийшли на нові позиції і на них закріплюються.

Орієнтуючись на перспективи дій українських Сил оборони на сході та півдні, маємо звертати увагу на низку факторів – погодні умови, умови місцевості, інші інженерні, технологічні чи природні перешкоди.

На Херсонському напрямку ситуація для нашого контрнаступу дещо складніша. Нині там ідуть зливи. Досить важко переміщатися, оскільки поля починають розкисати. Плюс там величезна мережа зрошувальних каналів. Кожен такий канал укріплений бетонними плитами, вони створюють фізичну перешкоду та уповільнюють просування українських Сил оборони. Щоразу необхідно наводити понтонні чи мостові переправи, щоб рухатися далі.

Плюс відкритий степ, поле не дозволяє потай переміщатися нашим підрозділам. Відповідно, це створює проблеми під час підготовки та завдання несподіваних контрударів.

Необхідно також враховувати, що на південній ділянці фронту зосереджені найбільш боєздатні підрозділи російської окупаційної армії. Коли Генштаб активно просував меседж про те, що ось-ось розпочнеться контрнаступ у напрямку на Херсон, росіяни поспіхом почали перекидати свої частини та підрозділи зі східної ділянки фронту – десант, спецназ. Наразі ці найбільш добре забезпечені частини перебувають на південному фланзі. Це 25 батальйонних тактичних груп. Хтось каже, що навіть 30. У будь-якому разі, це не менше ніж 20 тисяч російських солдатів – навчених та підготовлених.

Проти такого війська українським Силам оборони воювати складніше, ніж проти залишків і недоносків першого та другого армійського корпусу, які тримали оборону на схід від Балаклії.

– Враховуючи всі фактори, які ви перелічили, який ваш прогноз на найближчий тиждень? Чи може сповільнитись контрнаступ?

– Ми маємо чітко розділяти події, що відбуваються у Харківській області – там працює одне угруповання українських Сил оборони під керівництвом генерала Сирського, та дії на південному фланзі фронту, де діє українське угруповання військ під керівництвом Героя оборони Луганського аеропорту генерала Ковальчука.

Зрозуміло, що їхні дії певною мірою синхронізовані та узгоджені, але це різні історії. Відповідно, комплект сил і засобів, залучений на першій і другій ділянці фронту, різний.

Якщо ми орієнтуємося на Харківський напрямок, то, найімовірніше, наші закріплюватимуться на нових рубежах, отримають деякий час для відпочинку за умови, що росіяни зараз не перекинуть на цю ділянку фронту достатню кількість сил та засобів і не спробують знову атакувати наші позиції. Саме тому я й сказав, що дуже важливо для нас підтягнути артилерію та ППО, щоб росіяни не мали змоги продавити наші оборонні порядки.

Ми бачимо, що плече підвезення резервів російськими окупантами значно скоротилося – вони перебувають за кілька десятків кілометрів від кордону з Росією.

Що ж до південного флангу фронту, то там ситуація полягає в тому, що наші підрозділи рухаються, не поспішаючи. Вони не використовують російську тактику – “премо напролом, незважаючи на втрати”. Вони рухаються дуже акуратно, перед цим у нуль виносячи всі тилові бази російських окупантів, щоб максимально знизити рівень їхньої бойової готовності на цій ділянці фронту.

Там динаміка є, вона не така масштабна й активна, але ми пам’ятаємо, що українська армія воює не за кілометри, а за збереження життя як українських військовослужбовців, так і мирних громадян нашої країни. Тому, думаю, бойові дії на цьому фланзі триватимуть, але це раціональне просування – там, де загрозу контрударів із боку російських окупантів буде зведено до мінімуму.

– Ми бачимо на карті бойових дій, що Донецьк виявився зовсім поряд із лінією фронту. Ви не вважаєте, що вже найближчим часом його можна звільнити?

– Ми повинні розуміти, що оборонні конструкції, які створювалися протягом восьми років як українськими Силами оборони, так і першим та другим армійськими корпусами збройних сил РФ на лінії зіткнення військ, станом на 23 лютого цього року – це ешелонована і дуже серйозно укріплена лінія оборони з обох сторін.

У лоб такі укріплення взяти практично неможливо. Тому гадаю, що тут українські Сили оборони діятимуть досить раціонально, акуратно. Ця раціональність і акуратність пов’язана передусім із тим, що кидати наші підрозділи на укріплені позиції – це означає наражати наших хлопців на ризик, що вони можуть отримати поранення або загинути. Ніхто на це не піде.

Думаю, найімовірніше, так само методично й системно виноситиметься лінія оборони противника – і за допомогою HIMARS, і за допомогою високоточної артилерії. І лише після того, як дані української розвідки підтверджуватимуть, що оборона противника значно ослаблена чи зруйнована, – тільки після цього наші підрозділи переходитимуть до контрнаступу й рухатимуться у напрямку Донецька.

Нагадаю, що ведення бойових дій у густонаселених районах – це завжди ризик як для наступальних підрозділів, так і для мирних жителів, які перебувають у напрямку атаки. Згадаймо ситуацію з контрнаступом українських Сил оборони на Харківському напрямку. Наші передові підрозділи не атакували міста й села – вони їх обминали, огинали. А підрозділи, які йшли у другому ешелоні, проводили пошукові дії, зачистку, всі необхідні заходи, пов’язані з пошуком та ліквідацією ворожих сил та засобів на території населених пунктів.

– На карті ми також бачимо глибокий клин українських Сил оборони в напрямку від Нікополя до Нової Каховки, який врізається в оборону ворога.

– Цілком можна припустити, що наші сили та засоби, які діють на південному фланзі фронту, намагаються розрізати угруповання російських окупантів, які діють від Берислава у напрямку Нікополя. Але жодних деталей та уточнень Генеральний штаб ЗСУ нам зараз не дасть. А наші припущення залишаються лише припущеннями, бо ми не маємо доступу до базової інформації. Та й навряд чи український Генштаб ділитиметься такими подробицями.

У Генштабу є чітке розуміння диспозиції сил і засобів противника, він чітко оцінює ситуацію на полі бою і діє відповідно до ситуації. Перш ніж ухвалювати рішення про те, як наступати, в якому напрямку, яку мету позначати на найближчу, середньострокову та довгострокову перспективу, враховуються всі фактори – і погодні умови, і місцевість, і кількість сил і засобів у нас та в противника.