Сім’я готувалась до похорону. Український боєць повернувся до рідних попри звістку про смерть

32-річний Андрій Грицайчук – коханий чоловік і щасливий батько трьох дітей.

Наймолодшому Макару – рік, старші ж дівчата – Мілана та Анна – школярки.

З дружиною Ольгою він разом уже впродовж семи років. Мешкає родина в селі Олександрія на Рівненщині.

Коли розпочалась повномасштабна війна, чоловік працював у Литві. Спершу дружина (яка тоді ще була вагітною) та дівчата приїхали до нього.

Однак вже незабаром вони всі разом вирішили повернутися в Україну.

Після народження Макара (скріншот: youtube.com/TVRivne1)

Військовий шлях

Андрію завжди подобалась армія. Був час, коли він навіть подумував піти на строкову службу. Проте колишні спортивні травми не давали йому потрапити до війська.

Війна все змінила. У перших числах лютого поточного року чоловік на шляху до сільського магазину зустрів військових, які вручили йому повістку й повідомили, що необхідно поновити дані щодо військового огляду.

Він з’їздив у військкомат і пройшов медогляд. Його визнали придатним до служби і вже за кілька днів майбутній боєць прощався з сім’єю.

“Діти дуже плакали. І Андрій плакав. Казав їм, що скоро знову побачаться. Я не хотіла його пускати, теж плакала щодня, поки він ті всі справи залагоджував у військкоматі”, – пригадала його дружина.

У березні чоловік уже був на полігоні, після чого став кулеметником 25-ї десантно-штурмової бригади. Згодом він перебував на позиціях під Червонопопівкою на Луганщині.

Мужній військовий (скріншот: youtube.com/TVRivne1)

Звістка про загибель

2 квітня рідним Андрія повідомили про його загибель.

За словами дружини, коли до них приїхала машина місцевої медсестри й військова машина, вона перебувала на кухні.

“Відкриваються двері, мама вже плаче (бо її забрали дорогою). І я кажу: “Тільки не кажіть, що його немає”. Військовий мені каже: “Сядьте”. І тут вже я почала плакати”, – поділилась вона.

Жінка зізналась, що найважче було розповісти про загибель чоловіка дітям, які до останнього не могли усвідомити повною мірою того, що трапилось.

Після страшної звістки в рідному селі чоловіка розпочали підготовку до поховання.

На щастя, за п’ять днів – на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці 7 квітня – Ользі повідомили, що військовий вижив і потрапив до госпіталю у Дніпрі.

Коли найстрашніше вже позаду (скріншот: youtube.com/TVRivne1)

Щасливе повернення

Як виявилось пізніше, Грицайчук отримав тяжке поранення під час авіанальоту

“Ми приїхали ввечері. Я пам’ятаю, що десята вечора була. Нас завели на позицію. Ми стали, позаймали оборону і все. Тоді я ще пам’ятаю, як передали рацією, що “ховайтеся, бо злетіла авіація”. І все, далі я нічого не пам’ятаю”, – розповів він.

Ймовірно, коли з чоловіка в Дніпрі зрізали одяг, його документи загубилися серед закривавленого шмаття. На телефон же бійця ніхто тоді не звернув уваги.

Медики могли елементарно не мати часу на встановлення особи пораненого, адже його потрібно було дуже швидко рятувати (у чоловіка діагностували тяжку черепно-мозкову травму внаслідок осколкового поранення).

А ось уже в Києві медсестра відділення підзарядила телефон пораненого та почала ретельно вивчати список контактів. Номер Ольги був підписаний “кохана дружина”.

Після того, як стан чоловіка стабілізувався, його перевезли до Львова. Там він вперше зустрівся з дітьми (дружина приїхала до нього у столицю раніше).

Зараз військовослужбовець перебуває на реабілітації.