Склади і мости окупантів у небезпеці: США дають Україні ракети ATACMS – на що вони здатні
Адміністрація президента США Джо Байдена, найімовірніше, відправить Силам оборони України ракети великої дальності ATACMS для надання допомоги у боротьбі з російським повномасштабним вторгненням. У Білому домі нібито вже близькі до ухвалення такого рішення.
Про це 8 вересня повідомило видання ABC News із посиланням на офіційні джерела у Вашингтоні. Таку інформацію журналісти одержали від американського чиновника, який говорив на умовах анонімності. obozrevatel.com
Другий чиновник заявив, що рішення про передачу Україні ракет ATACMS уже “на столі”. Ймовірно, це озброєння буде внесено до наступного пакета допомоги Києву. Водночас він додав, що остаточного рішення ще не ухвалено. За словами посадовця, можуть пройти місяці, перш ніж Україна отримає ракети.
Що таке ATACMS?
Це керовані балістичні ракети, які здатні точно вражати цілі на відстані від 165 до 310 км залежно від модифікації. Снаряди запускаються із установок М142 HIMARS та M270 MLRS.
Вперше ATACMS були використані під час операції “Буря в пустелі” – для знищення батарей ППО та вузлів зв’язку іракських військ. За час операції американці вразили близько 200 вантажних автомашин і техніки. Ефективність бойового застосування цих систем виявилася досить високою.
Оперативно-тактична ракета ATACMS здійснює свій політ за так званою напівбалістичною траєкторією, коли початковий розгін здійснюється по заздалегідь запрограмованій жорсткій траєкторії, а весь наступний політ після досягнення апогею відбувається в керованому режимі. Управління ракетою здійснюється за допомогою аеродинамічного кермування за сигналами від бортової системи управління, яка безперервно визначає передбачувану точку падіння та виробляє команди для поєднання її з ціллю.
Технічні дані
У даний час ракетні комплекси можуть використовувати ракети ATACMS чотирьох типів. З них тільки одна (MGM-168A ATACMS Block 4A) несе уламково-фугасну бойову частину.
Три інших снаряди комплектуються касетними бойовими частинами з осколково-фугасними або іншими суббоєприпасами, кількість яких залежить від типу та призначення.
– Головна частина ракети MGM-140A несе 950 бойових елементів вагою 560 кг.
– У MGM 140B 300 бойових осколкових елементів вагою 160 кг.
– MGM 164A має 13 самонавідних бойових елементів загальною вагою 450 кг.
– MGM 164B несе 6 самонавідних бойових елементів вагою 268 кг.
Тип рухової установки: твердопаливна.
Загальна вага: MGM-140 – 1679 кг, MGM 140 – 1320 кг, MGM 164 – 1480 кг, MGM 164 – 1463 кг.
Довжина ракети: 3,98 м.
Розмах крил: 0,82 м.
Що дадуть ракети ATACMS?
Поки що Україна має снаряди, які б’ють на 70-80 км – ними ЗСУ вже знищують склади та штаби окупантів. Але якщо Київ отримає далекобійні снаряди, це істотно змінить правила гри. Справа в тому, що завдяки ATACMS військові матимуть можливість бити по стратегічних об’єктах агресора на території Криму.
Це стосується і Кримського мосту – головної артерії для перекидання російських військових та техніки на острів. Крім того, під удар потрапляють залізничне сполучення в Криму, склади зі зброєю та військові бази, кораблі в портах та інші “жирні” цілі.
За даними сервісу Google Earth, від Миколаєва, звідки можна було б вдарити, до найближчих секцій Керченського мосту 392 км, від Запоріжжя – близько 300. Так що за допомогою американських РСЗВ HIMARS подібну атаку можна здійснити.
Проте військові експерти впевнені: зараз атакувати міст немає сенсу. Справа в тому, що його захист забезпечується зенітно-ракетними комплексами “С-400”, тому частину ракет можуть збити ще на підльоті. І навіть якщо кілька снарядів і влучать, то вони не зруйнують міцну конструкцію мосту.
“Операція зі знищення мосту увійшла б у всі підручники з військового мистецтва. Там стоять кілька комплексів С-400. Росіяни навіть пригнали туди баржу з відбивачами – щоб вона стала принадою для ракет з наведенням радіолокацій (“Гарпунів” і “Нептунів”). Є навіть димові генератори”, – зазначає головний редактор Defense Express Олег Катков.
За словами експерта, можна значно простіше та легше вирішити питання з постачанням озброєння на окуповані території. Насамперед, це удари по залізничному сполученню у Криму. До того ж ракети зможуть бити по цілях, що перебувають у Білорусі та 11 областях РФ.
І це, судячи з всього, добре розуміють у Кремлі. Росія, побоюючись можливого ракетного удару, посилила протиракетну оборону мосту. Там розмістили баржі з відбивачами, які покликані врятувати міст від ракет із радарним або лазерним наведенням. Також там стоять комплекси С-400 – вони прикриті ТОРами, “Панцирями”. Крім того, Росія вже перемістила частину флоту із Севастополя до Новоросійська.
Росія має чим відповісти?
Так, теоретично комплекси С-400 можуть перехоплювати балістичні цілі. Водночас існує величезна різниця між “паперовими можливостями ” російської техніки та реальністю. По-перше, армія РФ не має можливості прикрити всі важливі об’єкти С-400.
По-друге, удари оперативно-тактичних ракетних комплексів зазвичай передбачають одночасний пуск серії ракет для “умертвіння” канальності, а також активне придушення засобами РЕБ РЛС противника, у тому числі й наявними у розпорядженні ЗСУ.
До того ж існує ціла серія прикладів, коли техніка окупантів не справлялася навіть із радянськими снарядами “Точка-У”. А вони точно не мають засобів щодо подолання ПРО супротивника, відрізняються більшою помітністю для РЛС і мають бути добре знайомі росіянам.
