-Слухай, навіщо тобі та Україна?! Краще ми з батьком до тебе переїдемо жити!

Я сама зі звичайної сім’ї. Але завжди хотіла заробити собі на квартиру. Тому ми з подругою щойно закінчили університет, поїхали на роботу за кордон.

Я не збиралась там залишатися на все життя. Моєю метою були гроші на квартиру. Але доля вирішила по-іншому. Там я зустріла своє кохання.

Це було так цікаво, бо я ще не добре знала мову, а хлопець мені дуже допомагав. Він взагалі був з тих чоловіків, яких розбирають, як гарячі пиріжки. А тут мені так пощастило. Закохалися по вуха. Почали жити разом.

Потім і роботу кращу знайшла. Народила двох діточок. Одним словом ми тут обжилися як могли, бо й зарплати невисокі, а життя тут дороге.

Все наче добре. Ну і повертатись додому вже нема потреби. Єдине, що батьки сумують. Пропонують переїхати до нас, допомагати бавити дітей. Але я розумію, що це погана ідея. Фінансово ми не зможемо дати їм гідне життя.

Вони в мене такі, що люблять активний відпочинок, санаторії та театр, куди їм у чужій країні без роботи на такі розваги? Та мама переконує, що з ними нам буде веселіше.

Розповіла про це чоловіку. Він мене підтримує. От тільки не знаю, як це акуратно повідомити батькам. Вони там вже речі стали пакувати.

Не знаю з чого вони взяли, що ми тут заможно живемо, це далеко не так. Якраз вистачає на основні потреби. Може з часом я повернусь на роботу і зможу заробляти так, щоб орендувати їм якесь житло, але поки марних надій давати не хочеться.

Та мама, коли почула моє рішення, то сильно образилась. Не розумію чому так, адже до того у нас були гарні стосунки.

Ця розповідь заснована на правдивій історії. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.