Справжній game-changer. Яку нову зброю отримала Україна від Європи та як вона вплине на війну

Українські військові продовжують отримувати зброю від західних партнерів. За останні кілька днів на фронт надійшли польські танки PT-91 Twardy, німецькі ЗСУ Gepard і британські ЗРК Stormer.

Що про них відомо та які переваги вони дадуть у війні проти РФ – розповідає OBOZREVATEL.

Польські PT-91 Twardy

Про те, що бойові машини з’явилися на озброєнні українських захисників, стало відомо 25 липня. Про це заявив як голова Офісу президента Андрій Єрмак, так і речник Агентства озброєнь міністерства оборони Польщі Кшиштоф Платек. Останній не розкрив кількість переданих машин, але заявив, що в країні виник “дефіцит більш ніж 200 танків”.

PT-91 Twardy (“Твердий”) – бойовий танк, створений на основі радянського Т-72М1. Він оснащений 12-ствольною 81-мм системою пуску димових гранат “Хмара” та одноствольною 80-мм системою пуску антилазерних снарядів “Теллур”.

Головною особливістю машини називають захист із використанням активної броні польської розробки ERAWA, що складається з майже 400 захисних блоків. Тести показали, що вона підвищує живучість танка на 30-70% залежно від типу снаряда. Крім того, спеціальне покриття знижує видимість машини в інфрачервоних та радіолокаційних діапазонах.

“Що змінили поляки? Підсилили динамічний захист, замінили систему управління вогню, додали лазерний далекомір і тепловізор, який дозволяє працювати вночі, встановили потужніший двигун. Тобто за точністю ведення вогню танк значно перевершує старі модернізації радянських Т-72″, – каже головний редактор Defense Express Олег Катков.

За його словами, польський танк можна порівняти з українською модернізацією Т-72АМТ від Київського бронетанкового заводу. І це головна перевага, адже опанування, ремонт і логістика будуть значно спрощені.

Британські Stormer HVM

Також на озброєнні ЗСУ вже є британські зенітні ракетні комплекси Stormer HVM. Їхнє основне призначення – прикриття від засобів повітряного нападу та розвідки в ближній зоні.

“Головна особливість цієї зброї полягає в тому, що вона взагалі непомітна для ворога – у неї взагалі немає радіолокаційної станції. За виявлення цілей відповідає тепловізійна система огляду. І вона може знаходити літаки на відстані 10 км. Тобто Stormer нічого не випромінює. Будь-яка система, встановлена на російських літаках і гелікоптерах, роботу ЗРК не зафіксує”, – пояснив Катков.

Як база використовується британський бронетранспортер FV4333 Stormer, розроблений компанією Alvis plc. У машині застосований легкий та міцний зварний алюмінієвий корпус із протиосколковим захистом.

Stormer має високу мобільність і компактні габарити. У передньому відсіку встановлений дизельний двигун Perkins T6 3544 потужністю 250 кінських сил – він здатний розганяти майже 14-тонну машину до 80 км/год. Запас ходу при цьому сягає 600 км. Екіпаж ЗРК – три людини.

На даху бойової машини розміщена спеціальна поворотна пускова система для восьми ракет Starstreak. Ще 12 снарядів зберігаються у кормовому відсіку корпусу. Stormer має панорамний приціл із тепловізійним каналом, а також систему попередження про повітряну загрозу. ЗРК здатні виявляти літаки на відстані 18 км і гелікоптери на відстані 8 км.

Ракета Starstreak може вражати цілі на максимальній висоті 5-7 км та на дальності 7 км. Після пуску вона летить у ціль зі швидкістю понад 1 км за секунду. Також у снаряді замість однієї осколково-фугасної бойової частини використовують три окремі елементи – вольфрамові дротики, що вражають ціль на кінцевому етапі атаки. Це дає змогу потрапити навіть у найбільш маневрову ціль.

“При атаці росіяни задирають ніс літака або вертольота, завдяки чому ракета летить квазібалістичною траєкторією. Це робиться для того, щоб збільшити дальність стрілянини та не заходити в зону дії наших ЗРК, наприклад, Stinger або “Ігла”. Але збільшення дальності до 7 км в умовах, коли ворог навіть не знає, що по ньому працює Stormer, стає свого роду гейм-ченджером“, – додає Катков.

Німецькі Gepard

25 липня міністр оборони Олексій Резніков заявив, що Україна отримала три ЗСУ Gepard німецького виробництва. А найближчим часом до країни надійдуть 15 із 30 обіцяних машин.

Це зенітна самохідна установка із двома 35-мм автоматичними гарматами на базі танка “Леопард 1”. Вона здатна вести вогонь по цілях на відстані 4 км та до 3 км у висоту. Свого часу їх почали розробляти як тактичний засіб протиповітряної оборони – для прикриття колон ударної авіації.

“Гепарди” прослужили в “Бундесвері” до 2010-х років, після чого їх замінили на новіші бойові машини Wiesel 2 Ozelot. Водночас на озброєнні НАТО “Гепарди” залишилися – їх усе ще використовують в армії Румунії.

Машина оснащена двома швейцарськими гарматами “Ерлікон”, що випускають 550 снарядів за хвилину. Цього цілком достатньо, щоб збивати радянські Су-25 та Мі-24, які вважають досить “живучими” та добре броньованими машинами.

У Defense Express зазначають, що потенціалу “Гепардів” обмаль для боротьби проти фронтової авіації росіян. А порівняно зі Stormer, німецькі машини мають низку катастрофічних недоліків.

“По-перше, у нього тільки гарматне озброєння, а не ракетне. Через це дальність знищення повітряних цілей становить лише 3,5 км. Тобто це вдвічі менше, ніж у британського Stormer; і це на 1,5 км менше, ніж у звичайного переносного ЗРК Stinger”, – каже військовий експерт.

По-друге, Gepard можуть вести вогонь по повітряних цілях тільки з використанням радіолокаційної станції – саме вона відповідає за точність наведення. А робота радара фіксується всіма засобами радіотехнічної розвідки, які встановлені і на літаках, і на гелікоптерах окупантів, наголошує Катков.

Тобто противник буде попереджений про те, що по ньому працюватиме Gepard. Випромінювання ловляться і радіотехнічними засобами розвідки РФ. Це дозволяє локалізувати місцерозташування “Гепарда”. Водночас головний редактор Defense Express вважає, що “Гепарди” завдяки радарам можна використовувати як засіб перехоплення російських крилатих ракет.