США програли Путіну Чорне море: ще не пізно схвалити передавання Україні F-16 та ATACMS
Український контрнаступ знову на перших шпальтах західних медіа. Американські газети й телеканали змагаються у прогнозах щодо основного удару Сил оборони України, який має призвести до обвалу російського фронту.
Всім потрібні перемоги – це зрозуміло. Особливо Адміністрації Байдена трохи більше, ніж за рік до президентських виборів у США. Проте Вашингтон уже програв Росії битву за Чорне море, фактично здавши його без бою. Проте якби Україна мала ATACMS та F-16, не мало б жодного значення, виходить Росія із зернової угоди чи ні. Ми б власними силами змогли забезпечити безпеку вільного судноплавства, якщо НАТО так боїться прямого воєнного зіткнення з Росією. tsn.ua
Більшість західних генералів у відставці, колишніх дипломатів, експертів та аналітиків уже давно закликають США надати Україні як далекобійні ракети ATACMS, так і сучасну винищувальну авіацію. Проте в Білому домі вочевидь не хочуть швидкої перемоги України, побоюючись ризиків ще більшої ескалації з боку Росії (хоча куди ще більше, крім ядерного удару), сподіваючись, що у Кремлі рано чи пізно, а краще рано, отямляться й сядуть за стіл переговорів. Схожу позицію Вашингтона ми спостерігали й на Вільнюському саміті НАТО, де Україна так і не отримала політичного запрошення на вступ до Альянсу.
Що західні медіа пишуть про перебіг українського контрнаступу? Чому США досі не схвалили передавання Україні винищувачів F-16? Коли у нас будуть ракети ATACMS? ТСН.ua дізнавався.
Новий етап: що про контрнаступ України пишуть західні медіа
The New York Times і Bloomberg із посиланням на джерела в Пентагоні пишуть про новий етап контрнаступу Сил оборони України на трьох напрямках. Основний удар – на південь від Оріхова в Запорізькій області. Головна мета – вийти до Азовського моря, перерізавши сухопутний коридор від окупованого Росією Донбасу до Криму.
“Українські сили спробують просунутися на південь через російські мінні поля й інші укріплення в напрямку Токмака та, якщо вдасться, до Мелітополя поблизу узбережжя Азовського моря. Їхня мета – розірвати так званий сухопутний міст або принаймні просунутися так далеко, щоб поставити стратегічно важливий півострів Крим у зону дії української артилерії. В разі успіху нова операція може тривати від одного до трьох тижнів”, – пише газета NYT.
Американський Інститут вивчення війни зазначає, що українські війська просунулися за 10 км південніше Оріхова, а також на Мелітопольському напрямку. CNN із посиланням на американських чиновників також повідомляє, що ЗСУ вдалося виявити потенційно слабкі місця в російській обороні на південному сході, зокрема на Запорізькому напрямку.
“Посилення наступу було б приємною новиною для України та її союзників після тижнів обмеженого прогресу. Україні не вистачає переваги в повітрі, а це означає, що її війська піддаються частим атакам російських військових літаків під час просування вперед”, – зазначав телеканал у четвер, 27 липня.
Пізніше в четвер під щільним вогнем ворожої авіації та артилерії Сили оборони України відбили Старомайорське на Донеччині. Аналітики зауважують, що його звільнення відкриває дорогу до ліквідації опорного пункту росіян у Старомлинівці, що на другій лінії оборони ворога, більш ніж за 100 км від Бердянська. Водночас Associated Press припускає, що наступ ЗСУ на Запорізькому напрямку може бути тактичним відволікальним маневром, а основний удар буде зовсім в іншому місці.
Протягом доволі тривалого часу від початку українського контрнаступу західні медіа рясніли заголовками про надто повільне просування ЗСУ, вочевидь очікуючи такого ж блискавичного бліцкригу, як торік на Харківщині й Херсонщині. Доходило навіть до того, що деякі американські ЗМІ, опитуючи військових експертів, писали, як би армія США здійснювала такий контрнаступ за допомогою авіації, якої Україна не має. За словами президента Зеленського, український контрнаступ ще набере обертів, наголошуючи, що у планах командування було розпочати його навесні, проте через брак боєприпасів, озброєнь і належно підготовлених бригад цього не зробили.
“За півтора місяця довгоочікуваного контрнаступу в Києві та західних столицях є занепокоєння повільними темпами просування. Українські офіційні особи пообіцяли йти вперед, незважаючи на те, що, за їхніми словами, бракує повітряного прикриття (сучасних західних винищувачів – ред.) та далекобійної артилерії”, – пише The Washington Post.
Наразі західні аналітики і преса справедливо наголошують, що Росія мала досить багато часу, цілих 9 місяців від попереднього українського контрнаступу, щоб звести кілька рубежів оборони й замінувати все, що лише можна. Проте просування ЗСУ, хоч і повільно, та все ж триває. За словами міністра оборони України Олексія Резнікова, наступ дійсно відстає від графіка (через нестачу боєприпасів, артилерійських снарядів і систем), але йде за планом. “Нам потрібно дуже повільно використовувати наших солдатів, саперів і дуже повільно готувати коридори для реального наступального руху”, – розповів Резніков в інтервʼю CNN.
Без F-16 та ATACMS: чому США завжди озираються на Путіна
Після появи серії публікацій у західній пресі про “новий етап контрнаступу” та точне місце основного удару в українському інформаційному просторі постало логічне запитання: навіщо наші союзники про це так відверто говорять? Експерти ж та аналітики справедливо наголошують: не треба сприймати все, що пише західна преса, за чисту монету, нагадуючи про туман війни.
За словами міністра у справах ЗС Міноборони Великої Британії Джеймса Гіппі, український контрнаступ відбувається за планом, розробленим спільно з Великою Британією та США ще взимку, додавши, що це не голлівудський фільм. Українські експерти підкреслюють, що, на відміну від України, Росія не має заздалегідь підготовлених резервів, які вона може пустити в бій, на відміну від ЗСУ, а просто перекидає свої сили з одного напрямку на інший. І в цьому на боці Києва величезна перевага.
Координатор Ради нацбезпеки Білого дому зі стратегічних комунікацій Джон Кірбі наголошує, що дійсно контрнаступ просувається не так далеко і швидко, як би того хотілося, й Україна сама це визнає, проте ситуація не патова, ЗСУ не застрягли на місці.
“Вони отримали все, що просили, і продовжують отримувати зараз усе, що просять. Я визнаю, що вони хочуть більшого. І ми говорили про F-16 – тренування розпочнуться незабаром і, сподіваємося, за ними підуть, власне, літаки. Але у них є танки. У них є артилерія. У них є HIMARS”, – заявив Джон Кірбі.
Проте з одними лише танками й обмеженою кількістю боєприпасів до артилерії далеко не заїдеш. І наші партнери про це прекрасно знають. До того ж, якби США раніше схвалили постачання Україні F-16 і далекобійних ракет ATACMS, Росія не змогла б заблокувати вільне судноплавство в Чорному морі, перетворюючи його на своє внутрішнє озеро, навіть якщо б і вийшла із зернової угоди.
Навчання українських пілотів на F-16 стартують у серпні й відбуватимуться у Данії та Румунії. Проте, за словами Кірбі, дати, тривалість і місця все ще розробляються. Відсутня також інформація, про який саме вид навчання йдеться: курсантів, досвідчених пілотів чи тих, які ще не мають бойового досвіду, або ж технічного персоналу. Адже це має дуже велике значення. Як і те, що США, за словами премʼєра Нідерландів Марка Рютте, досі не схвалили передавання Україні F-16. Тобто є принципове “так” Вашингтона на початок навчання наших пілотів і технічного персоналу, але немає згоди на появу цих винищувачів в українському небі на полі бою.
Раніше очільник Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі піддавав публічному сумніву необхідність і користь винищувачів під час українського контрнаступу, який триває. Мовляв, наразі ЗСУ більше потрібна артилерія ближньої та великої дальності, системи ППО й засоби для розмінування. Проте передавання Україні ракет ATACMS дальністю 300 км Білий дім досі не схвалив. Politico пише, що літаки F-16 можуть зʼявитися в українському небі вже до кінця року. Проте експерти менш оптимістичні в оцінках. Більшість аналітиків припускають, що навіть за пришвидшеного курсу навчання сучасні винищувачі Україна отримає навесні наступного року.
Експерти бачать у цьому дві основні причини.
По-перше, як зазначали західні ЗМІ, деяка частина наданої Україні західної військової техніки була втрачена й пошкоджена під час контрнаступу, який лише набирає обертів. Тому у партнерів є занепокоєння і щодо винищувачів. Хоча, як справедливо зазначають американські генерали у відставці, якби ЗСУ мали F-16 вже під час цього контрнаступу, кількість пошкодженої і знищеної техніки була б куди меншою.
По-друге, тут є й політичний момент. Точніше, момент страху Білого дому перед Росією. Власне, вони це називають управлінням ризиками ескалації. Проте у випадку з Чорнем морем і зерновою угодою цей принцип призвів до того, що Росія реально перетворює його на своє внутрішнє озеро. Так, українські порти заблоковані, наша агропродукція більше не експортується морем. А країни Чорноморського регіону, які до того ж є членами НАТО, вже страждають від здорожчання послуг зі страхування та фрахтування суден майже на 40%.
“Коаліцію винищувачів”, до якої входять 11 країн, щодо навчання українських пілотів і передавання Києву сучасних літаків очолюють Данія й Нідерланди. Проте жодна з цих країн ще не заявила про передавання своїх літаків Україні після завершення навчання пілотів. До того ж, є ще один нюанс: самі навчання, які вже начебто схвалені, не зможуть розпочатися, допоки Держдеп не передасть навчальні матеріали (інструкції, авіаційні тренажери тощо). За словами радника президента Байдена з нацбезпеки Джейка Саллівана, все через європейців, які досі не створили необхідну навчальну інфраструктуру. В Європі ж вказують на Америку, мовляв, все затягує Вашингтон.
“Річ не лише в самому обладнанні. Це ще й навчання. Це технічне обслуговування. Це вміння використовувати його у військових операціях. На все це потрібен час. Якби завтра було ухвалене рішення про передавання F-16, то минули б місяці й місяці до моменту їх реального застосування”, – вважає держсекретар США Ентоні Блінкен.
