Стаття 5 НАТО: що вона означає та чи зможе нею скористатися Київ у разі вступу до альянсу

У разі якщо Україна буде прийнята до складу НАТО за прискореною процедурою, Київ матиме повне право просити альянс про захист від агресії Росії відповідно до 5 статті договору НАТО. Це означатиме абсолютно новий етап війни для ослабленої Росії, але уже не лише проти України, а проти всього альянсу, як і “мріє” кремлівський диктатор Володимир Путін.

Офіційний Київ у відповідь на “приєднання” до складу РФ захоплених територій України, на яких відбулися псевдореферендуми, оголосив про подання заявки на вступ до НАТО у пришвидшеному порядку. Про прийняте рішення заявив у зверненні президент України Володимир Зеленський, зазначивши, що “де-факто ми вже пройшли свій шлях до НАТО”.

“Сьогодні Україна подає заявку, щоб зробити це де-юре. За процедурою, яка відповідатиме нашому значенню для захисту всієї нашої спільноти. У пришвидшеному порядку. Ми робимо свій визначальний крок, підписуючи заявку України на вступ у пришвидшеному порядку до НАТО”, – наголосив Зеленський.

Реакції від альянсу наразі немає, але відомо, що близько 19:00 очікується виступ генерального секретаря НАТО Йенса Столтенберга, а також генсека ООН Антоніу Гутерріша.

5 стаття Північноатлантичного договору, підписаного у Вашингтоні 1949 року, говорить про те, що для альянсу центральним є принцип колективної оборони. Це правило є непорушним та зобов’язує усіх членів НАТО захищати один одного.

Таким чином, відповідно до статті 5 НАТО, в разі, якщо ворог вчиняє напад на одного з членів альянсу, інші члени НАТО розглядатимуть це як напад на їхню спільну територію. Реагувати на напад ворога мають постійні сили НАТО, які перебувають на бойовому чергуванні, забезпечуючи колективну оборону.

Сторони погоджуються, що збройний напад на одну або кількох із них у Європі чи у Північній Америці вважатиметься нападом на них усіх: і, відповідно, вони домовляються, що в разі здійснення такого нападу кожна з них, реалізуючи своє законне право на індивідуальну чи колективну самооборону, підтверджене Статтею 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй, надасть допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить, індивідуально чи спільно з іншими Сторонами, такі дії, які вважатимуться необхідними, включаючи застосування збройної сили, з метою відновлення і збереження безпеки у Північноатлантичному регіоні.

Про кожний такий збройний напад і про всі заходи, вжиті у зв’язку з ним, буде негайно повідомлено Раду Безпеки ООН. Такі заходи будуть припинені після того, як Рада Безпеки вживе заходів, необхідних для відновлення і підтримання міжнародного миру та безпеки.

Країни НАТО вперше застосували статтю 5 після терористичних актів, здійснених на території США 11 вересня 2001 року.

Згодом заходи колективної безпеки також застосовувалися у зв’язку з ситуацією в Сирії. Також до застосування статті про колективну оборону в минулому тричі зверталася Туреччина.

Після повноцінного вторгнення РФ в Україну, країни-члени НАТО, які мають спільний кордон із РФ, також зверталися до статті 5, просячи альянс забезпечити розміщення сил швидкого реагування.