Сунгуровський: помста Кремля Україні продовжиться, і головний тут – не Путін. Інтерв’ю

На серію терактів в Україні, скоєних країною-агресором Росією 10 жовтня, голову Кремля Володимира Путіна змусили праві радикали. Ці сили, що мають свої “армії”, становлять реальну небезпеку для диктатора та його влади. Вони вимагали помсти за удар по Кримському мосту, і, напевно, ця помста матиме продовження.

Агресор може розглядати три сценарії: атаки на “Турецький потік”, на Курську та Запорізьку АЕС, у чому звинуватять Україну, а також розміщення в Білорусі та можливе застосування ядерної зброї. Причому Путін у питанні про “червону кнопку” – не найбожевільніший у керівництві РФ. Його відхід з влади не усуне небезпеку, яку становить колективний Кремль. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.

– Інститут вивчення війни (ISW) дійшов висновку, що серія терактів, які Росія скоїла в Україні 10 жовтня, була спробою Путіна вислужитися перед провоєнним націоналістичним табором у РФ, який вимагає відплати за Керченський міст. Але там говорять про те, що застосування ворогом обмежених запасів високоточної зброї може позбавити її можливості зірвати контрнаступ ЗСУ на сході. На вашу думку, що втратив окупант унаслідок цього масованого ракетного обстрілу?

– Мені важко сказати, скільки ракет було витрачено і скільки їх було взагалі, але я повністю згоден із висновком про те, що до такого кроку Путіна підштовхнула внутрішня ситуація в Росії, а саме активізація радикальних сил. З їхнього боку він бачить основну небезпеку, бо вони мають організацію. Він не бачить небезпеки з боку ліберальних партій, партій миру, які стали контрольованим придатком адміністративно-партійної системи Росії.

За спиною кожного олігарха стоїть “армія”. Це необов’язково якісь озброєні загони. Це можуть бути “тітушки”, скінхеди, напіворганізовані групи людей, які оплачуються через фонди цих олігархів та в потрібний момент можуть виступити як дестабілізуючий фактор, зокрема й для переходу влади.

І ось цього Путін боїться. І тому повинен, зобов’язаний чи змушений реагувати на їхні вимоги.

Але я не думаю, що вибух на Керченському мосту було влаштовано самими росіянами. Тому що це дуже дорого. Це означає обрізати лінію поставок у кримське угруповання. Для цього можна було б вибрати й іншу ціль і так само все це виправдати.

Ці радикали зажадали рішучіших дій від Путіна. Але вся справа в тому, що такий теракт з боку Росії щодо України проти її енергетичної системи – не єдиний спосіб поквитатися за Керченський міст. Я думаю, продовження буде.

– Які ще способи ви припускаєте?

– Путін у своїй промові на Красній площі такі напрямки позначив, просто треба читати між рядками. Він недаремно згадав про “Турецький потік”. Ми звертаємо на це мало уваги, але “Турецький потік” може бути пошкоджений, і в цьому можуть звинуватити Україну. Сюди ж підв’язати ще й “Північні потоки”. Тобто мета – підключити невдоволення не тільки європейських країн, але ще й Туреччини, оскільки в цьому випадку вона залишається без частини газу, що поставляється з Росії. Це перше.

Друге. Недаремно він згадав Курську АЕС. Сюди буде підв’язана і Запорізька АЕС. Це все “робить Україна”. “Це вона обстрілює Курську та Запорізьку АЕС”. Це спроба виставити Україну в очах Заходу як терористичну організацію.

На Заході це чудово розуміють, але в цьому випадку це працює на внутрішню аудиторію. Адже ми розпочали з того, що на це Путіна змусили праворадикальні сили у самій Росії.

А третє – я думаю, що угода про створення спільного угруповання військ із Білоруссю – теж недарма. Це є підставою для розміщення на її території якоїсь кількості ядерної зброї. У разі удару по Україні можна сказати: це не Росія, це Білорусь. Щоб ввести в оману Захід – по кому завдавати удару у відповідь? По Білорусі? Ну, будь ласка, бийте по ній, союзника не шкода.

Думаю, необов’язково в тій самій послідовності, що я перерахував, але ці елементи ми побачимо.

– Ви сказали, що праворадикальні сили мають настільки серйозний вплив на Путіна. Якщо вони захочуть застосувати ядерну зброю, то Путін піде на це – просто тому, що це вимагають радикали?

– Цілком можливо. А якщо ні, то не виключено перехоплення цими радикальними силами ініціативи. Не дай боже, вони самі дорвуться до червоної кнопки. Це реальна небезпека, її необхідно мати на увазі та бути готовим до неї.

– Ми ж весь час думали, що найбільший божевільний у Кремлі – це Путін, і що саме він хоче якнайшвидше натиснути на цю кнопку. Але, зважаючи на ваші слова, є ще більш божевільні.

– Про це постійно йшлося. Що навіть смерть цього ідіота не принесе полегшення Україні. Не треба сподіватися на те, що, якщо Путіна скинуть, вдарять табакеркою чи зроблять щось іще, на цьому все закінчиться. Ні, продовження обов’язково буде. Все залежатиме від розстановки сил усередині Росії.

Я не говорю, що в Росії є партія миру. Її там нема. Але питання в тому, чи знайдуться більш розсудливі люди, з якими можна буде хоча б розмовляти на основі здорової логіки, розмовляти просто як із цивілізованими людьми.

А ці Кадиров і Пригожин – це повні відморозки. Якщо такі дорвуться до червоної кнопки, це буде жахіття. Їх нічого не зупинить.