“Сусід закоп*вав у дворі свого 4-річного синочка”: мешканка Маріуполя, яка вирвалася з міста, розповіла про бомбардування

Вчителька математики з Маріуполя Ірина Полюшкіна пережила жахіття російських бомбардувань. У зруйнованому та окупованому росіянами місті вона бачила безліч смертей, там назавжди лишилася частина близьких родини Полюшкіних.

З міста, де ті, хто вижив, змушені були ховати вбитих рідних на узбіччях та подвір’ях, родина Ірини з її паралізованою мамою змогла вирватися в Ізраїль, до сина. Про те, як Росія “рятувала” Маріуполь, вона розповіла журналістам, розповідь маріупольчанки цитує Маріупольська міська рада. obozrevatel.com

У заблокованому і нещадно знищуваному росіянами Маріуполі Ірина з донькою й чоловіком провела майже місяць. З ними була й паралізована мама Ірини, яка пережила Другу світову війну.

Помешкання родини було на Лівобережжі, тож “братні” бомбардування та обстріли Полюшкіни відчули на собі серед перших. У перші дні повномасштабної війни Росії проти України Ірина з чоловіком відправили 16-річну доньку разом з сусідами у центр міста: гадали, там буде безпечніше.

Згодом стало очевидно, що “освободителі” не лишили в Маріуполі жодного безпечного куточка. Тож за 8 днів подружжя пішло забирати доньку, на той момент у місті вже не було зв’язку. Добиратися туди і назад довелося під безперервними обстрілами, практично повзком.

“Донька худа, бліда. Був обстріл, вона дивом уціліла – знайомий хлопчик затримав на хвилину в під’їзді поговорити… І тоді прилетіло. Її контузило, але жива, слава богу, прибудова до під’їзду врятувала. А потім на її очах сусід закопував у дворі свого синочка з відірваною ручкою – вона йшла грати з цим Тьомою, чотири рочки йому було”, – згадує Ірина.

Смертей у рідному місті, в яке Росія принесла війну, Ірина бачила надто багато.

“Та й у наше подвір’я було багато прильотів, і в будинки влучало. Одні сусіди бабусю замкнули у квартирі, а самі пішли в бомбосховище з дитиною, прилетіло між 8 і 9 поверхами – і вона згоріла. Від серцевих нападів багато людей похилого віку помирало. Доводилося закопувати на подвір’ї, одного сусіда ми так у вирву поклали, і я допомагала ховати”, – згадує жінка.

Вона бачила полонених українських воїнів, яких загарбники вели, імовірно, на розстріл.

“Якось росіяни на наших очах вивели з підвалу хлопців 20-річних, українських воїнів, вони в цивільному були – відбилися від колони. На моє запитання, що далі, відповіли: швидше за все, розстріляють. Знаю лише, що хлопці з Вінниці, імен не сказали, побоялися дати телефони мам – я зателефонувати хотіла. Але вони не ризикнули, мало що може трапитися”, – розповіла Ірина.

Навіки у знищеному місті залишилися і родичі Полюшкіних: брат чоловіка та його мама.

“Кликали сім’ю брата чоловіка до нас – відмовилися. Натомість перейшли з квартири до двоповерхового човнового гаража біля моря – вирішили там пересидіти. Це мінібудинок, на другому поверсі – диван і т. д. Зі слів невістки знаю, що вони пили чай на другому поверсі, вона спустилася по мед – аж тут прилетіло: вона вижила, тільки ноги відмовили; якось доповзла до родичів на інший кінець району. А свекруха і брат чоловіка загинули. Нам відео надіслали – місиво з металу та шлакоблоків. Кажуть, багато людей там лишилося. Квартири їхні також згоріли. Власне, про їхню загибель ми почули від сина – через Ізраїль дізналися, що сталося на іншому кінці нашого міста”, – зазначила Ірина.

Саме завдяки синові, що живе в Ізраїлі, родині Полюшкіних вдалося врятуватися самим і вивезти з Маріуполя паралізовану маму Ірини: він зміг домовитися про те, щоб його близьких вивезли. Невдовзі, вже в Ізраїлі, мама Ірини померла – на чужині, так далеко від дому, де пережила навіть страшну війну у середині ХХ століття.

“В Ізраїлі мама три тижні провела в Лікарні Іхілов (Тель-Авів), потім перебувала в бейт-авоті (будинок для людей похилого віку) – і її не стало. Але хоч поховала по-людськи, не закопала на подвір’ї. Бідолашна матуся, ту війну пережила, Голокост, а зараз…” – зітхає Ірина.

Нині вона мріє про той день, коли її рідне місто буде звільнене від російської окупації.

Нагадаємо, раніше радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко навів черговий доказтого, що російським “визволителям” байдуже до безпеки людей захопленого ними міста. Він показав фото та відео, на яких видно, що у Маріуполі досі валяються нерозірвані снаряди біля будинків.

Також повідомлялося, що у Маріуполі окупанти складають списки на евакуацію.  Наприкінці літа цього року ворог очікує активізації бойових дій.

Однак евакуація з міста буде дозволена лише “добропорядним” жителям, які не мають проблем із законом. Зокрема, у тих, хто хоче виїхати, не може бути боргів за комунальні послуги. Відповідні оголошення з’явилися біля збудованого окупантами житлового комплексу “Невський”, де навесні “засвітився” президент РФ Володимир Путін з постановочним “раптовим” приїздом у зруйноване місто.