Телефонує, бо думає, що я її чоловіка поверну! Ну, от що за наївна дур0очка?!

Я була коханкою два місяці та мені не соромно про це зізнатися. З Сергієм я познайомилась, коли він приїхав до нас у село служити. Я часто допомагала військовим, тому більшість з них знало мене. Сергій приїхав до нас на початку березня, між нами відразу запалала іскра, ще тоді я не знала, що на нього вдома чекає дружина та двоє дітей.

Ми швидко полюбили один одного, але перед фізичною близькістю, він розповів мені про Оксану. Вони були разом зі школи, бо так хотіли їхні батьки, любові чи пристрасті там не було. Дітей також народили, тому що батьки хотіли й от лише зараз він почав жити своїм життям, бо пішов в0ювати, попри їх заборону, а тепер ще й дослухається до свого серця. Я довірилась йому і він обіцяв, що незабаром покине дружину. Вже через місяць він, як і обіцяв, повідомив дружині, що хоче розлучатися з нею і зробить це тільки повернеться на ротацію.

Я раділа цій звістці, проте недовго. Наступного дня мені почала телефонувати його дружина з проханням покинути його, адже у нього є діти. Ця наївна дур0очка думала, що її чоловік річ, яку можна передавати з одних рук в інші. Вона не припиняла мені телефонувати і я заблокувала її. Тоді у гру вступила її мама, яка почала звинувачувати мене у тому, що я дівчина легкої поведінки та Сергій зі мною лише грається.

Згодом дійшло до повного абсурду і вона приїхала у прифронтове село, аби змусити мене покинути її чоловіка. Це вже не було смішно, мені було щиро шкода її, але нічого змінювати у своєму житті я не збиралась. Це був, перш за все, вибір її чоловіка… Добре, що хоч дітей з собою не привезла…

Сергієві було дуже соромно за все, що виробляла його дружина, тому він часто дарував мені подарунки в знак вибачення. Зараз у них триває процес розлучення, наші стосунки стають все міцніші й пристрасть нікуди не зникає. На жаль, його дружина теж, що не заблокую номер, то телефонує з іншого, проте вже рідше. Надіюсь, що часом вона взагалі угомониться і знайде когось, хто її любитиме, а не буде принижуватися.

Як ви взагалі ставитесь до такого? Чому є жінки, які так сильно принижуються? Невже вони думають, що не знайдеться нікого, хто їх цінуватиме?