Трамп може укласти угоду з Путіним, а в Європі бояться і готуються – NYT про страхи союзників України

Обурена заявами Трампа про заохочення Росії до покарання деяких членів НАТО, а також негативно налаштована щодо військових перспектив України, Європа стикається із занепокоєнням щодо власної безпеки.

Цього тижня канцлер Німеччини Олаф Шольц заклав фундамент нового заводу з виробництва боєприпасів, зазначивши крок, який дозволить країні відновити свій майже повністю виснажений арсенал артилерійських снарядів.tsn.ua

Але незважаючи на те, що він назвав це відкриття ще однією відповіддю Німеччини на вторгнення Росії до України, яке розпочалося два роки тому, це також стало нагадуванням про те, наскільки повільною була європейська реакція. Мине рік, перш ніж новий завод зможе виробляти 50000 набоїв на рік, з надією подвоїти цей показник 2026 року.

Про це пише The New York Times.

Це занадто мало й занадто пізно, щоб допомогти Україні в момент найбільшої потреби, і саме в той час, коли власний пакет допомоги Вашингтона може похитнутися. І, можливо, запізно для Європи загалом, оскільки лідери попереджають, що кремлівський диктатор Володимир Путін, якщо йому вдасться захопити й утримати хоча б частину України, може спробувати випробувати на міцність зобов’язання НАТО захищати кожен сантиметр своєї території найближчими роками.

Страхи Європи

Ці реалії та нові сумніви щодо довгострокової стратегії України стануть предметом дебатів між членами Альянсу цього тижня – спочатку між міністрами оборони країн НАТО, які зберуться в Брюсселі в середу й четвер, а потім на відкритті щорічної Мюнхенської конференції з безпеки.

На торішній конференції йшлося про те, чи стоїть Україна на порозі величезного успіху і чи може вона відновити кордони, які існували два роки тому. Цього року очікується, що президент Володимир Зеленський виступить перед групою вперше від моменту вторгнення до його країни.

Він, безсумнівно, проситиме своїх західних прихильників – особливо Європу – про артилерію, засоби протиповітряної оборони та безпілотники, яких Україна потребує лише для того, щоб утримувати нинішню лінію фронту в жорстокій війні на виснаження.

Це не те, на що розраховували західні союзники, коли знову зібралися в Мюнхені. Довгоочікуваний контрнаступ України не зміг прорвати лінію за лінією російських окопів і мін, а постійне спостереження за допомогою безпілотників знищило будь-яку надію на несподівані атаки, заявили українські генерали.

Натомість у той час, як Росія та її союзники виробляють величезну кількість снарядів, танків і безпілотників, Україна змушена оборонятися, нормуючи свої артилерійські снаряди і вишукуючи на світових ринках озброєнь рештки запасів.

Навіть після того, як у вівторок, 13 лютого, Сенат ухвалив пакет допомоги Україні на суму 60 мільярдів доларів, його схвалення Палатою представників перебуває під питанням, а високопоставлені європейські чиновники у сфері оборони заявляють, що їхні власні арсенали виснажені до такого небезпечно низького рівня, що в них залишилося дуже мало, що можна надати.

Трамп

Над усім цим нависає тягар американських президентських виборів, наслідки яких відчуваються навіть зараз.

Репліка колишнього президента Дональда Трампа в суботу про те, що він скаже росіянам “робити все, що їм заманеться”, із союзниками, які недостатньо витрачають на армію, потрапила в заголовки газет по всій Європі. Це була безпрецедентна атака на солідарність Альянсу, яка викликала шокову хвилю серед лідерів.

На спільній пресконференції в Берліні з новим прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском у понеділок Шольц сказав: “Обіцянка НАТО про захист застосовується беззастережно. Всі за одного, один за всіх”.

Шольц не назвав імені Трампа, але сказав, що він “абсолютно впевнений” у тому, що НАТО життєво необхідне для трансатлантичної безпеки. “Ми дотримуємося цього, президент Сполучених Штатів дотримується цього, і я впевнений, що американський народ також цього дотримуватиметься”, – висловив надію німецький лідер.

“Дозвольте мені висловитися з цього приводу чітко, – сказав він. – Будь-яка релятивізація гарантій допомоги з боку НАТО є безвідповідальною й небезпечною і винятково в інтересах Росії. Нікому не дозволено грати або укладати угоди з безпекою Європи. Ми будемо зміцнювати НАТО заради безпеки Європи”.

Туск сказав, що слова Трампа були “холодним душем”, і зазначив, що Польща витрачає 4% свого економічного виробництва на оборону: “Ми в Європі повинні чітко очікувати, що наші партнери, зокрема по той бік океану, поважатимуть цей принцип”.

На соціальній платформі Х він був ще відвертішим. “Шановні американські сенатори-республіканці, – написав пан Туск, – Рональд Рейган, який допоміг мільйонам з нас відвоювати нашу свободу й незалежність, сьогодні, мабуть, перевертається в могилі. Вам має бути соромно”.

“Поразка-поразка”

Отже, тема цьогорічної Мюнхенської конференції – “поразка-поразка” – здається, підсумовує посилення занепокоєння Європи, коли вона відкривається в п’ятницю. Європейські лідери стурбовані непередбачуваністю Трампа та його очевидною готовністю укладати угоди з Путіним, не залучаючи Україну та її сусідів.

Але вони також усвідомлюють, що навіть якщо Трамп програє, дні, коли великі пакети допомоги та озброєння для України пропливали через Конгрес, найімовірніше, закінчилися –  і ера американської залізної гарантії безпеки також може закінчитися.

Це означає, що Європі, чиї майбутні зобов’язання перед Україною вже зараз більші, ніж у Вашингтона, доведеться витрачати набагато більше на власну оборону та готуватися до можливості зменшення ролі США в НАТО.

Але малоймовірно, що Європа зможе замінити Сполучені Штати як гаранта безпеки в найближчому майбутньому – і не без різкого збільшення військових витрат, що перевищують цільовий показник НАТО у 2% від економічного виробництва, якого наразі дотримуються лише 11 з 31 члена Альянсу.

Цей дефіцит є джерелом критики Трампа. Але європейці підозрюють, що в основі цього лежить його давнє захоплення Путіним і зневага до України.

В середу НАТО оголосило, що 18 країн досягнуть 2-відсоткового показника цього року.

Проте цифри розповідають лише частину історії. Головним захистом Європи є американський ядерний арсенал, включно зі зброєю, що зберігається від Німеччини до Туреччини, але він не має сенсу, якщо є сумніви, що Сполучені Штати насправді прийдуть на допомогу навіть найменшій або найвразливішій із країн-членів НАТО.

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, схоже, намагався підкреслити вже завдану шкоду, заявивши в неділю: “Будь-яке припущення про те, що союзники не захищатимуть один одного, підриває всю нашу безпеку, зокрема й безпеку США, і наражає американських та європейських солдатів на підвищений ризик”.

І станом на зараз, за словами Клаудії Майор, експертки з питань оборони Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки, Європа не може захистити себе від Росії у звичайному конфлікті без допомоги Сполучених Штатів.

За словами Арміна Паппергера, генерального директора компанії, яка будує завод з виробництва боєприпасів, Європі знадобиться 10 років, щоб відновити збройні сили, які атрофувалися в період після закінчення Холодної війни і чиї арсенали були виснажені в поспіху з порятунку України, щоб бути по-справжньому готовими до боротьби з Росією.

Але навіть для того, щоб бути “в порядку”, сказав він в інтерв’ю ВВС, знадобиться три-чотири роки збільшення військових витрат і виробництва.

Прем’єр-міністерка Естонії Кая Каллас, яку Росія щойно оголосила “розшукуваним” злочинцем, сказала, що зауваження Трампа були “чимось, що, можливо, розбудить деяких союзників, які не зробили цього”.

Насправді те, чого домігся Трамп, – це прискорення дискусії про те, який вигляд матиме НАТО без Сполучених Штатів у його центрі.

Анналена Бербок, міністерка закордонних справ Німеччини, зустрілася в понеділок під Парижем зі своїми польським і французьким колегами Радославом Сікорським і Стефаном Сежурне в рамках відродження того, що іноді називають “Веймарським трикутником”.

У спільній заяві ці троє добре вловили європейські настрої, зазначивши, що зустріч відбувається в час “двозначності, непередбачуваності, невизначеності і нестабільності”.

Хоча створення більшої визначеності і стабільності вимагатиме набагато більших витрат, НАТО все ще дискутує про те, чи варто ставити перед собою нову й вищу мету.

Це робить спільну європейську оборону чимось на кшталт прагнення, сказав Деніел Фіотт з Брюссельської школи управління. “Сентиментів недостатньо” для європейців, сказав він: “Інакше вони залишаться на рівні аналітичних центрів. Дії, реальні дії, будь ласка!”.