“Це не мoя pобота”. Укpаїнська актоpка зiзналася, як Зeлeнський ставився до колег на зйомках “Слyги народу”
Акторка Анастасія Карпенко (“Як там Катя?”, “Перевізниця”, “Дім надії”, “Лікар Ковальчук”), яка знімалася в обох частинах картини “Слуга народу”, розповіла, якої залишилася думки про роботу на знімальному майданчику Володимира Зеленського.
Відомий актор, а нині – президент України зіграв у картині головну роль.
Анастасії Карпенко в “Слузі народу” дісталася роль опозиційної журналістки Яни Клименко.
В інтерв’ю OBOZ.UA акторка охоче згадала час зйомок.
“У мене позитивні враження від знайомства, від спілкування із Зеленським, – каже Анастасія. – Володимир – щирий та відкритий, простий у спілкуванні з усіма цехами кіновиробництва.
З повагою ставився до людей будь-якої професії – чи ти монтувальник, чи актор. Я на це дивилася і, чесно, була в захваті.
Від простоти, небайдужості, професійності. У нього не було такого, що от це не моя робота, не буду братися. Займався абсолютно всім, швидко вирішував будь-які питання.
І ставився до колег так, начебто це його особиста родина, а не знімальний колектив. Ніби робив це для себе, своєї дружини та дітей”.
Раніше OBOZ.UA писав, що артист Сергій Калантай, який знімався в “Слузі народу” разом із Володимиром Зеленським, розповів подробиці зі знімального майданчика фільму. Сергій Калантай зіграв у телекартині главу МВФ Отто Адельвайнштайнера.
“Я чув версії, що історія фільму була задумана давно, щоб Зеленський став президентом – такі чутки ходили, – зізнався Калантай. – Не знаю, правда це чи ні. Можу сказати лише, що мав на знімальному майданчику доброго колегу та прекрасного організатора. “Слуга народу” був зроблений дуже щиро, ця робота гідна. За матеріальним забезпеченням картина повністю відповідала європейському рівню”.
Через роки після зйомок актор Калантай мав можливість ще раз зустрітися з Зеленським: “Усі спогади про те життя, коли я знав Володимира Олександровича ще Володею, для мене дуже приємні.
Коли він вручав мені звання заслуженого артиста України на сцені Театру Франка, я побоявся його обняти. Ну не зміг. Ми один одному підморгнули, потиснули руки – вже інші стосунки, і це зрозуміло”.
