Цивільні не мають на це права, – військовий чесно сказав, що його дратує в тилу

Військові, які приїжджають із фронту, часто по-іншому дивляться на звичні речі в тилу, бо бачать ціну рішень, слів і щоденної поведінки. Те, що для цивільних здається дрібницею або справою смаку, після передової звучить інакше.

Головний сержант роти снайперів спеціального призначення Микола “Раптор” в ефірі 24 Каналу чесно сказав, що саме його найбільше дратує в тилу. Він пояснив, чому для цивільних одна тема вже давно не може бути “не на часі” і де, на його думку, суспільству бракує поваги одне до одного.

Російська мова в тилу

Раптор розповів, що в тилу не вважає все максимально критичним, бо, на його думку, люди вже багато що змінили у ставленні до військових. Коли бачать форму, часто виявляють повагу, можуть пропустити вперед, але сам він цього не просить і не чекає для себе якогось особливого статусу.

Коли повертається з фронту, каже, почувається такою самою людиною, як і всі інші. Втім, найбільше його чіпляє мовне питання. Фразу про те, що мова нібито “не на часі”, він допускає хіба для військових на фронті, яким у бою доводиться думати зовсім про інше. Для цивільних такого виправдання, на його думку, немає.

Я б сказав, що мова, напевно, не на часі тільки для однієї касти людей – для військовослужбовців на фронті, бо їм треба думати трішечки про інше. Але для цивілів у них немає такого права. Просто немає такого права,– сказав він.

Клуби, укриття і повага в тилу

Раптор розповів, що його також дратує ставлення до обмежень, які діють у тилу під час війни. Він не заперечує проти того, що люди хочуть жити далі, заробляти, відпочивати і повертатися додому до своїх близьких, бо, за його словами, військові й воюють за те, щоб на мирній території життя не зупинялося. Але там, де вже є встановлені правила, він очікує до них поваги, а не бажання жити так, ніби війна існує десь окремо.

Ви можете розважатися, життя продовжується. Те, що у мене немає можливості віддаватися цьому життю на повну, – так уже вийшло. У вас є така можливість – і заробляти, і жити в кайф. Але якщо є якісь обмеження, треба ставитися до них з повагою,– сказав він.

Так само гостро він відреагував на історії, які бачить в інтернеті, коли люди починають ділити спільний простір під час тривог на “свій” і “чужий”. Один із таких прикладів стосувався укриття, де хтось облаштував окрему кімнату тільки під себе і свою сім’ю, хоча сховище лишається спільним для всіх, хто туди забігає рятуватися. Для нього це вже не про побутовий конфлікт, а про брак елементарної поваги між людьми, які живуть в одній країні і переживають одну війну.

Ми всі люди з плоті і кісток. Військовий ти чи цивіл – неважливо. У нас спільні проблеми. Ми маємо ставитися відповідально і поважати один одного,– наголосив Раптор.

Він сказав, що найбільше хотів би бачити в суспільстві більше взаємної поваги, любові й нормального людського ставлення. Люди мають поводитися одне з одним так, як хочуть, щоб поводилися з ними самими.

Ну давайте якось скультурюватися. Бидлом бути легко, а інтелігентом бути дуже складно,– наголосив Раптор.

На його думку, українцям пора вчитися нової культури співжиття, де повага не залежить від статусу, грошей чи близькості до влади, а починається з простого щоденного ставлення одне до одного.