Український генерал: путінська Росія впаде Китаю на стіл, а Україна переможе. Інтерв’ю

Україна неодмінно переможе у війні з Росією – у цьому немає жодних сумнівів. Але ворога не слід недооцінювати. Він має достатньо ресурсів для ведення довгої війни. Величезні втрати його теж не зупиняють, адже, як і раніше, людське життя для Кремля нічого не варте. Проте Китай не без підстав очікує на те, коли РФ “впаде йому на стіл”.

Дуже важливо, щоб керівництво України не йшло на жодні поступки агресору в контексті територіальної цілісності і суверенітету країни задля “збереження обличчя” президента Росії Володимира Путіна. Негідники, вбивці та насильники на таке не заслуговують.

Такі заяви в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL на умовах анонімності висловив український генерал.

– Ми бачимо, що останнім часом ворог почав завдавати масованих ракетних ударів по Україні. Чи може це бути пов’язано із кадровими змінами в російській армії? Зокрема, із усуненням начальника генштабу російської армії Герасімова, про що розповів радник глави ОП Арестович?

– Я не готовий гадати на кавовій гущі, тим більше коментувати Арестовича, але, не посилаючись на мене, скажу: так, якщо вони звільняють керівників, яких вважають невдахами, то нові будуть рити землю. Вони будуть більш агресивні, більш озлоблені.

– Низка військових експертів вже прогнозують повний розгром армії Путіна. Зокрема, зважаючи на безпрецедентну військову допомогу наших союзників. Чи допускаєте ви, що дійсно в певній перспективі таке можливо?

– Я не хочу кидатися такими термінами – “повний розгром”. Але в тому, що Росія отримає поразку, я абсолютно не сумніваюся.

Війна буде довготривала, непроста, кривава. Але те, що Росія не переможе, – це однозначно. Бо на нашому боці 43 держави, а проти нас – одна Росія.

Але коли це буде? Побачимо. Нам потрібно налаштовуватись на велику боротьбу. Але якщо не буде зради, Україна виграє і поверне свої території, а може, навіть і більше.

– Що ви маєте на увазі під зрадою? Ви вважаєте, що українська влада може піти на якісь домовленості з агресором?

– Можливо. Я особисто допускаю, що для цього можуть бути якісь підстави, що призведуть до ухвалення неправильного рішення.

– Наприклад, залишити частину території України окупованою, просто щоб якнайшвидше закінчити цю війну?

– Так. Але це буде неправильно. Не можна давати негіднику, вбивці, насильнику можливість зберегти обличчя, про що говорили з самого початку і наші аналітики, а нещодавно й Макрон. У цьому сенсі я абсолютно підтримую президента в його оцінці, що це заява, яка дискредитує Україну і ті жертви, котрі ми вже маємо.

– Не дуже зрозуміла позиція Китаю. Чи буде він підтримувати Путіна, зокрема, зброєю чи економічно, чи може він змінити своє ставлення до агресора?

– Щоб зрозуміти позицію Китаю, треба заглибитися в концепцію конфуціанства, буддизму, згадати слова Мао Цзедуна, який сидів на березі річки Янцзи.

Китай виграє по всіх напрямках, тому що в цій війні ослаблюється Росія. Рано чи пізно він дочекається того, що вона сама впаде йому на стіл.

Китаю байдуже до долі України і всього світу. Він маневрує, спостерігає, сидить і радіє з того, що відбувається, оскільки ослаблюються два його найбільш небезпечних ворога – РФ та США. Він вірить – і не без підстав – що в майбутньому він зможе керувати половиною світу.

– Що ви думаєте щодо стану резервів Росії? Ми бачимо, що наразі б’ють ракетами, але ж їхні запаси не безкінечні. Ворог втратив вже 30 тис. своїх солдатів. Нового озброєння у них зараз немає. Нещодавно Путін збирав ОДКБ, напевно, бажаючи заручитися підтримкою своїх сателітів, але особливого ентузіазму вони також не проявили. Звідки він може черпати нові ресурси?

– Я би розділив це питання. З одного боку, загальні ресурси Росії занепадають по всіх напрямках, що б вони там не казали. Але ресурсу для того, щоб продовжити довготривалу війну проти України, у них вистачить.

Тому треба розглядати ситуацію не через призму ресурсу для ведення війни, а через призму ефективності його використання, технічного стану і характеристик озброєння, яке вони будуть використовувати, тощо. Ці показники можуть бути реальними для того, щоб вирішувати, коли нам йти в наступ, а коли оборонятися.

Українська технічна складова буде набагато більша.

Але це не означає що в Росії не вистачає гарматного м’яса. У них його достатньо. Вони ставляться до людського ресурсу так само, як свого часу Жуков – “баби ще народять”. Вони ніколи не жаліли людей. Все-таки 40 млн населення України і 140 млн жителів РФ – різниця є.