“Велика угода із Заходом”: як Росія благає про перемовини і чому вони неприпустимі за таких обставин

Військові невдачі Росії протягом останніх тижнів, економічні санкції та соціальна напруга від оголошеної мобілізації дедалі сильніше змушують Кремль лобіювати тему про відновлення переговорів щодо припинення або закінчення війни в Україні. Про свою готовність їх розпочати неодноразово заявляли представники російської влади, від очільника МЗС РФ Сергія Лаврова до голови Ради Федерації Валентини Матвієнко.

Росія через Туреччину передає сигнали про готовність до перемовин

І якщо заяви кремлівських персонажів належать до рутинного підтримання іміджу Росії як сторони, готової до “мирного діалогу”, то останні повідомлення від турецьких офіційних осіб вартують більшої уваги. Так, радник президента Туреччини Ібрагім Калин вважає, що президент Росії Володимир Путін прагне укласти із Заходом “нову велику угоду”, і саме цим можна пояснити, зокрема, бажання Москви йти на переговори. За його словами, “Москва вважає, що угоди кінця холодної війни… більше не відображають нинішню Росію… Є нова Росія… і вони бажають укласти нову угоду”. З іншого боку, голова МЗС Туреччини Мевлют Чавушоглу одразу ж чітко окреслив межі, в яких можуть вестись перемовини. “Це має бути справедливий мир для України. Де ведеться війна? На території України. Має початися процес, який гарантує територіальну цілісність України. Без припинення бойових дій “здорова” розмова про ці питання неможлива”, – сказав глава МЗС Туреччини.

Територіальна цілісність України – основна позиція Заходу

З огляду на це, чітко вимальовуються дві основні позиції західних політичних кіл з приводу того, на яких саме умовах мають вестись перемовини із Росією щодо припинення війни. Наразі домінуючою є спільна позиція США, НАТО та Євросоюзу про те, що територіальна цілісність України має бути відновлена будь-яким шляхом, будь-то військовий чи дипломатичний, в ідеалі в межах кордону 1991 року. Фактично це є головним фактором продовження бойових дій як з боку Росії, яка намагається втримати незаконно окуповані території, так із боку України, яка абсолютно законно прагне повернути свої землі. Консолідована позиція Заходу незмінно декларується практично з самого початку вторгнення Росії в Україну, а останні терористичні акти Кремля у вигляді масового ракетного обстрілу української інфраструктури відрізають Росії останні шанси на консенсус. Зокрема, президент США Джо Байден поки що відкидає можливість перемовин із Путіним на майбутньому саміті країн “Великої двадцятки”.

Дональд Трамп як головний лобіст ідей поступок кремлівському режиму

Набагато більше занепокоєння викликає активізація на Заході прибічників поступок Росії, найгучніше з яких виступив у своєму акаунті в Twitter відомий американський бізнесмен Ілон Маск. Мотивуючи свої ідеї загрозою ядерної ескалації з боку Росії, він запропоновував визнати анексію Криму, провести повторні референдуми на окупованих територіях, а Україні погодитись на нейтральний статус. Такі погляди, очевидно, є відображенням позиції Республіканської партії США й особисто експрезидента Дональда Трампа, який виступає за негайні переговори із Москвою з урахуванням її умов.

Якщо зібрати воєдино думки різних експертів і аналітиків, то план республіканців про “замирення” Росії може складатися з таких пунктів. По-перше, окуповані території Херсонської та Запорізької областей стають основним предметом поступок з боку Росії, що в підсумку може означати відведення російських військ. По-друге, Україна отримує конфісковані Заходом активи у вигляді компенсації за матеріальні збитки від війни (близько 300 млрд доларів). По-третє, санкції частково знімаються з Росії, особливо в енергетичній сфері, а Україна зі свого боку отримує постачання російських нафти й газу із великою знижкою. Четвертий і головний момент – Україна визнає приєднання до Росії Криму і так званих “Л/ДНР” у кордонах, контрольованих Росією. П’ятий момент – Україна продовжує політику інтеграції в ЄС і в НАТО, але процес прогнозовано розтягується на довгі роки.

Умиротворення агресора як шлях до наступних війн у світі

Саме такі умови можуть бути прийнятними для Росії в межах сумнозвісного “збереження обличчя Путіна”, концепція якого залишається на ходу у цілої низки західних політиків. Тому цілком прогнозованою може буде стратегія Росії щодо максимального затягування бойових дій в Україні, щоб дочекатися ймовірної перемоги на президентських виборах 2024 року в США Дональда Трампа, з яким Кремль пов’язує свої надії на успішне завершення війни в Україні. На жаль, західні політики-популісти, спекулюючи на красивих ідеях пацифізму, не розуміють, що територіальні поступки Росії – це чергова скринька Пандори. У майбутньому будь-який режим зможе розв’язати війну й потім вимагати визнання окупованих територій за аналогією до “українського сценарію”, що на довгі десятиліття занурить людство в епоху війн і хаосу.

Тому єдиною альтернативою для нинішнього президента Сполучених Штатів Джо Байдена, який також планує змагатись за другий термін президентства, є якнайшвидша та ефектна перемога над Росією в українській війні. Ба більше, військово-економічна поразка Росії послабить і геополітичні позиції Китаю у світі, який розглядається Білим домом як основний стратегічний супротивник США в питаннях глобального лідерства.