Відчайдушні кроки Путіна не принесуть бажаних результатів у війні, все вирішують чотири фактори – NYT
В умовах перелому на фронті в Україні російський диктатор Володимир Путін вдається до відчайдушних заходів: незаконних референдумів, “часткової” мобілізації, призначення нового командувача окупантами або ракетних ударів “за Кримський міст”. Однак такі його кроки не дадуть Кремлю бажаних результатів у війні.
Якщо глава РФ так сподівався змінити динаміку поля бою, він, найімовірніше, буде розчарований, йдеться у матеріалі The New York Times. Там вказали на чотири чинники, які разом неухильно знижують бойові перспективи країни-агресора.
Авторка матеріалу – Дара Массікот, старша наукова співробітниця корпорації RAND, яка займається питаннями оборони та безпеки Росії, каже, що це:
– потреба Путіна вести інтенсивну війну з армією, непідготовленою до неї;
– ранні й важкі втрати наземних, повітряно-десантних військ і сил спецпризначення ЗС РФ;
– стійкість і воля українців до боротьби;
– західна підтримка України.
“Річ у тім, що жоден із недавніх гамбітів Кремля – анексія, мобілізація або кадрові перестановки – не може вирішити серйозніші проблеми, які стоять перед російською армією. І в найближчі місяці ці труднощі будуть лише посилюватися”, – вважає аналітикиня.
За її словами, попри ризики, пов’язані з мобілізацією – те, як вона проникає глибоко в населення, покладаючись на неперевірений кадровий резерв і стару військову техніку, взяту з тривалого зберігання, – Путін явно відчував, що у нього немає вибору. Кремль відтягував рішення доти, доки міг, натомість намагаючись заманити добровольців грошовими преміями і соціальними пільгами. Але до вересня, сьомого місяця війни, в нього не залишилося достатньо сил для утримання захоплених територій в Україні. А успішні контрнаступи ЗСУ, що відвоювали тисячі квадратних миль території, “довели справу до кінця”.
“Мобілізація дає шанс на відновлення, звільняючи виснажені сили Росії після майже восьми місяців боїв. Однак досі це не йшло добре. З’явилися докази того, що мобілізована піхота перекидалася в Україну частинами, пройшовши лише кілька днів чи тижнів навчання, а інші групи отримають лише місяць тренувань. Ще до розгортання більшої частини нових військ ходили анекдоти про те, як мобілізовані були вбиті, взяті в полон і дезертирували”, – зазначає Массікот.
На її думку, це не означає, що мобілізовані сили РФ “некорисні”. Якщо їх використовувати як допоміжні, такі як водії або заправники, вони можуть полегшити тягар частин виснаженої професійної армії Росії. Також вони могли б поповнювати виснажені частини вздовж лінії зіткнення, оточувати деякі райони та чергувати на блокпостах у тилу. Проте такі окупанти навряд стануть боєздатною бойовою силою. Адже є ознаки проблем із дисципліною серед мобілізованих солдатів у російських гарнізонах.
Зазначається, що вони приєднуються до армії, яка вже втратила якість та боєздатність. Склад російських ЗС в Україні – оскільки більшість їхнього довоєнного особового складу було поранено або вбито, а краща техніка знищена або захоплена – радикально змінився під час війни. Російське військове керівництво навряд чи з упевненістю знає, як відреагує ця недисциплінована змішана сила, зіткнувшись із холодними, виснажливими бойовими умовами чи чутками про українські атаки. Нещодавній досвід показує, що ці війська можуть у паніці залишити свої позиції й техніку, як це зробили деморалізовані сили у Харківській області у вересні.
“Це не обіцяє нічого хорошого для планів Росії на полі бою. Прямо зараз у Путіна, здається, є дві найближчі цілі: зберегти контроль над якомога більшою частиною окупованих Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей (з бажаними кордонами РФ, які ще не визначено) і заморозити лінію фронту, встановивши кордон, який українські сили не зможуть прорвати. Але Україна та її прихильники, звичайно ж, дали зрозуміти, що жодна з цих умов неприйнятна. І, як передбачає просування ЗСУ на півдні, далеко не ясно, чи зможе Росія досягти будь-якої мети”, – йдеться в матеріалі NYT.
Там додали, що на тлі відчайдушних кроків російського диктатора деякі представники Кремля та пропагандистські росЗМІ вже намагаються представити війну як екзистенційний конфлікт між РФ та Заходом. Путін зайшов так далеко, що пригрозив використати всі доступні засоби – злегка завуальовано посилаючись на ядерну зброю – для захисту “територіальної цілісності Росії”.
Массікот каже, що ця загроза, хоч і серйозна, поки що залишається лише словами. За умовами власної ядерної доктрини РФ, ні Україна, ні її прихильники не становили загрози, яка б дозволила застосувати ядерну зброю. А перш ніж порушити ядерне табу, Кремль має інші засоби для ескалації.
“Поведінка Путіна, покликана продемонструвати рішучість, свідчить про те, що він усвідомлює, що війна йде погано і його можливості звужуються. Майбутні місяці, ймовірно, будуть нестабільними, особливо якщо – або коли – російські гамбіти зазнають невдачі”, – підсумувала експертка RAND із питань оборони та безпеки Росії.
