Війни, геноцид та ядерні погрози. Аргументи за виключчення Росії з Радбезу ООН
Українська сторона виступає за виключення Росії з Ради безпеки ООН та Організації Об’єднаних Націй загалом. І для того є кілька аргументів.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на заяву МЗС України.
Росія не є миролюбною країною
МЗС України наголошує, що Росія не відповідає основному критерію членства в Організації ООН. Відповідно до п.1 ст. 4 Статуту, організація відкрита до усіх миролюбних держав.
Проте дії Російської Федерації протилежні поняттю “миролюбства” . Протягом 30 років перебування в ООН вона відзначилася війнами та захопленням територій інших країн, силовою зміною кордонів та спробами задовольнити неоімперські амбіції.
На даний час Україна страждає від повномасштабного вторгнення Російської Федерації, якому передували ще 8 років збройної агресії.
Спроба анексувати Автономну Республіку Крим та Севастополь, Донецьку, Запорізьку, Луганську та Херсонську області та тимчасова окупація цих територій є порушенням суверенітету, територіальної цілісності та політичної незалежності України. А також загальновизнаних принципів та норм міжнародного права.
Причому дії Росії у 2014 та 2022 роках були категорично засуджені резолюціями Генеральної асамблеї ООН. Нині вона ігнорує всі спроби повернути її до принципів миролюбності.
Крім того, Росія зухвало відмовляється виконувати обов’язковий наказ Міжнародного суду ООН та резолюції Генеральної асамблеї ООН про необхідність вивести війська та припинити бойові дії в Україні.
Геноцид та “голодні ігри”
Російські “виправдання” авіаційних та ракетних ударів, енергетичний шантаж та “голодні ігри” шляхом блокування експорту українського зерна свідчать про те, що дії Росії є не лише геноцидом українського народу, а й стали прямою загрозою міжнародному миру та безпеці.
РФ регулярно здійснює терористичні акти проти громадян України та інших держав. Серед таких злочинів – катастрофа авіалайнера малайзійських авіаліній MH17; теракт під Волновахою; обстріл житлових кварталів мікрорайону Східний у Маріуполі; вибухи під час мітингу за соборність України у Харкові; масовані обстріли критичної цивільної інфраструктури.
Причому географія злочинів Росії виходить далеко за межі України. Йдеться і про продовження політики СРСР щодо незаконної окупації Північних островів Японії, а також підтримки військових конфліктів в Абхазії, Південній Осетії, Придністров’ї, Нагірному Карабаху. А також про маніпуляції на тему нібито дискримінації російськомовних у країнах Балтії та про спробу перевороту в Чорногорії.
Крім того, не слід забувати й про збройну агресію проти Чеченської Республіки Ічкерія, окупацію її територій та геноцид чеченського народу, а також про підтримку злочинного режиму Башара Асада та численні злочини проти сирійського народу.
Російська Федерація десятиліттями розпалює конфлікти в Африці, зокрема, дестабілізує Буркіна-Фасо, Лівію, Малі та Центральноафриканську Республіку.
Зловживання правом вето
Корінь всіх цих злочинів – не лише політика Росії щодо розпалювання конфліктів, а й системне блокування ініціатив, необхідних для їх вирішення. З 1991 року вона 31 раз застосувала вето в Раді безпеки ООН, що майже вдвічі більше, ніж будь-який інший постійний член Ради безпеки.
Яскраві приклади зловживання правом вето:
блокування створення трибуналу у справі MH17;
блокування визнання масових убивств у Сребрениці геноцидом у Боснії та Герцеговині;
непродовження мандату наглядової місії ООН у Грузії;
відмова від посилення санкцій проти Північної Кореї;
блокування 16 резолюцій щодо Сирії.
Крім того, на нинішньому етапі агресії через безкарність Російська Федерація перейшла до шантажу світової спільноти погрозами застосування ядерної зброї.
