Військовий експерт Черник: Росія програє стратегічно, але в неї багато ракет і смертників. Інтерв’ю

Наразі у війні проти Росії українська армія перехопила ініціативу, вона диктує ворогу логіку бойових дій і нав’язує йому власну волю. Водночас у армії окупанта закінчуються запаси “Іскандерів”, “Кинджалів” та інших сучасних ракет, а протиповітряні С-300 доводиться застосовувати не по повітряних, а по наземних цілях.

Утім, запас С-300 у ворога величезний. Так само величезний і людський запас “смертників”, які згодні брати в руки застарілу зброю та воювати проти українців. Ворог програє стратегічно, але перелом у війні настане лише тоді, коли контрнаступальні операції на кшталт Харківської відбуватимуться щодня.

Точка перелому у війні є неминучою, але вважати, що це станеться завтра, – смертельна ілюзія. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт, полковник запасу Петро Черник.

– За інформацією фінського видання Yle, Росія перекидає велику кількість зенітних ракет із найважливіших для протиповітряної оборони локацій на передову в Україну. Якщо це справді так, про що це може свідчити?

– Це абсолютно логічно. Росія зазнає стратегічної поразки. У неї закінчуються високоякісні ракети, такі як “Кинджал”, яких зосталося лише 37 штук, “Іскандер”, Х-101, сумнозвісні “Калібри” тощо.

Однак Російська Федерація має велетенський запас зенітних ракетних комплексів класу С-300 “Фаворит”. Звісно, вони призначені для збивання повітряних цілей, але водночас уже декілька тижнів застосовуються в режимі “поверхня – поверхня”, тобто в межах 100 км можуть завдавати ударів по сухопутних цілях.

Загальна кількість запасу таких ракет може становити від 5 до 7 тис. одиниць плюс півтори тисячі пускових установок. Це величезна сила.

Тут є одна гарна новина й одна погана. Гарна новина – ракетний потенціал РФ вичерпується. Високоякісні ракети в них практично закінчилися й виготовляти нові вони майже не зможуть. Погана новина – боєзапас до 5 тис. ракет радіусом застосування до 100 км – це досить велика кількість, і вони не збираються здаватися й застосовуватимуть їх проти України.

Отже, у сухому залишку – стратегічно противник зазнає нищівної поразки, однак на тактичному рівні він іще готовий битися. Тобто говорити про стратегічний перелом у війні ще зарано, попри цілу низку успішних операцій, котрі провели українці.

– І все-таки з багатьох джерел ми бачимо, що країна-агресор має проблеми з мобілізацією, з людським потенціалом. Інститут вивчення війни повідомляє, що в Росії взялися за формування 4-го армійського корпусу, але складатиметься він із не надто боєздатних людей.

– Немає жодного значення, які люди там будуть – боєздатні чи небоєздатні. Нагадаю про нове відео про татарина, який був торпедистом третього класу, а за тиждень став танкістом. Справді, опанувати автомат Калашникова (а їх у них – майже сто мільйонів одиниць, які Радянський Союз виготовив за весь час свого існування), кинути дві-три гранати, посадити смертників у той-таки танк Т-62 і показати їм мінімальні навички стрільби з гармати – для цього великого розуму не треба.

Цього радянського мотлоху, справді низькоякісного, у них іще досить багато. Вони ніколи не цінували свого солдата й не цінуватимуть. Тож не треба нам зачаровуватися й плекати ілюзію, буцімто низькопробний солдат дасть нам змогу завтра перемогти у війні цього велетенського монстра. Це хибна ілюзія, яку не можна створювати в жодному разі.

Вони ще досить сильні. Проблеми в них наростають щотижня, навіть не щомісяця. Неминуче настане точка перелому. Та я не є прихильником концепції, що це станеться завтра, післязавтра. Я не маю доказів, що, умовно, до Нового року ми вже повністю виб’ємо противника з нашої території.

Чи може фронт посипатися? Може. Чи може бути “жест доброї волі” під час трансферу влади від Путіна до когось іншого? Може. І в такий спосіб вони виведуть війська. Все це може статися.

Однак робити ставку на те, що це станеться обов’язково завтра, є вершиною немудрості. Треба готуватися до затяжного протиборства. А якщо втрутиться провидіння і приємне розчарування станеться, то нехай краще воно буде приємним розчаруванням, аніж смертельною ілюзією, котра може нас погубити.

– Генерал США Марк Міллі заявив, що війна перейшла в нову фазу, що українська армія перехопила ініціативу. Чи погоджуєтеся ви з такими оцінками?

– На сто відсотків. Ініціативу! Не плутати з переломом. Дуже велика проблема – пояснювати всім, яка між цими двома поняттями різниця. Ініціатива наша, ми почали наступати, ми диктуємо щоденну логіку бойових дій, ми нав’язуємо волю противнику. Але перелом настане тоді, коди такі операції, як Харківська, відбуватимуться щодня, і ми зрозуміємо чіткі параметри часу, коли ми виб’ємо противника з території.

Наразі зрозуміти ці чіткі параметри часу неможливо. Отже, перелом іще не настав.