Він мріяв навчатu дітей, вестu їх у світ знань – та став до лав війська, щоб захuщатu рідну землю й загuнув, як Герой. Мuкола Вандровськuй , nозuвнuй «Фізрук», каnітан 3СУ 503- ї 0БМП.

Він мріяв навчати дітей, вести їх у світ знань – та став до лав війська, щоб захищати рідну землю й загинув, як Герой.

МИКОЛА ВАНДРОВСЬКИЙ, позивний «Фізрук», капітан ЗСУ 503- ї ОБМП.

Після закінчення Миколаївського університету імені Сухомлинського, факультету фізичного виховання і захисту Вітчизни, у 2016-му пішов у бригаду морської піхоти і через три тижні потрапив на передову.

«Я одразу пішов у морську піхоту, адже вважаю, що це елітний рід військ у ЗСУ. Весь мій шлях бойовий пройшов на Маріупольському напрямку, недалеко від селища Широкине. Короткочасних боїв у 2016-2017 роках у нас майже не було, вони завжди були важкі, затяжні», – розповідав Микола в інтерв’ю.

Під час другої ротації у 2018 році його життя трималося на волосині. Спекотним літнім днем під Павлополем унаслідок обстрілу росіян загорілася суха трава. Вогонь перекинувся на позиції морпіхів. Коли офіцер разом із підлеглими гасив пожежу просто під обстрілами, на нього обвалився палаючий бліндаж.

Офіцер отримав численні травми та опіки, переніс декілька операцій з пересадки шкіри та два місяці лікування в госпіталі. І знову повернувся на фронт.

“Між страхом та героїзмом дуже тонка грань. Коли ситуація вимагає – треба діяти, незважаючи на ризики. Мене мотивує те, що я не маю права відступити та злякатися. Адже дивиться весь мій особовий склад! Якщо вони побачать у моїх очах страх, я не зможу подавати приклад”, – говорив Микола.

«Він був справжнім Командиром, за яким йшли люди, і він завжди був попереду. І в той день, коли загинув, теж йшов попереду своєї роти», – розповіли у 503-му батальйоні.

Життя мужнього капітана обірвалося 3 березня 2022 року на Донеччині. Будучи попереду своєї роти, він підірвався на ворожій міні.

«Так, як Микола любив життя, ніхто його не любив. Він жертвував собою, щоб іншим було добре», – сказала Єлизавета Вандровська, дружина загиблого захисника.

Як важко втрачати таких справжніх, вмотивованих, безстрашних.

У серці яких жила величезна любов до рідної землі.

Наш святий обов’язок – берегти священну пам’ять про кожного.

Задля Перемоги. Задля життя.