“Вітали з воскресінням”: воїн, який повернувся з полону після “поховання”, зробив відверту заяву
Історія 46-річного військовослужбовця Назара Далецького стала одним із найрезонансніших випадків останнього часу. Майже чотири роки він вважався зниклим, згодом — загиблим, а його родина навіть провела похорон. Лише згодом з’ясувалося: ДНК-експертиза була помилковою, а Назар увесь цей час перебував у неволі. Родина поховала останки невідомої людини.
Кімната, яка чекала
У домі Далецьких кімната Назара залишалася незмінною. Тут усе так, як у день, коли він пішов служити. На стіні — портрет у формі поруч з іконою. В іншій кімнаті — його дитячі фото та відзнаки. Серед них і нагорода, вручена як посмертна.
З матеріалів ТСН:
«Нагороду йому посмертно, Хрест Героя».
Мамі Назара, Наталії Далецькій, нині 72 роки. Три роки вона жила з думкою, що втратила сина. Та згодом дізналася — він живий.
Наталія Далецька, мама:
«Повернувся вчора з полону, якого я не бачила три роки девʼять місяців. Дуже тяжко. Поховала його через рік після того, як він пішов служити».
Дзвінок, після якого все зникло
Назар Далецький служив у 24-й бригаді з перших місяців повномасштабного вторгнення. Через три місяці після мобілізації матері зателефонував невідомий чоловік.
Наталія Далецька, мама:
«Ваш син в плєну. То вже пізно, було 11 вечора. Я така: “Назарчику!”, а він: “Ваш син в плєну. Я тот, хто його в плєн брал”. І всьо».
Після цього жодної інформації не було. Спочатку Назара внесли до списків зниклих безвісти, потім — полонених. А у 2023 році родині повідомили: він загинув у день свого народження, тіло було сильно обгоріле.
Фатальна експертиза
Роксолана Макогін, двоюрідна сестра Назара:
«З Дніпра зателефонували тітці, слідча, що ваш син загинув, у нас співпадають ДНК 99,9%. Я казала: “Він мав бути в полоні, а ви кажете, що він загинув”».
Попри сумніви матері, громада вирішила провести поховання. Староста села пояснює — залишити рештки без похорону не могли.
Оксана Кухар, староста села:
«Мама ще тоді казала: “Якщо він живий, він знає, де його хата, і він повернеться”. Але якщо це дійсно він, не можна було допустити, щоб його поховали десь у морзі».
Могила без імені
Похорон відбувся 25 травня у Великому Дорошеві. Тоді родина ще не знала, що ховає не Назара. Зараз його фото з хреста вже зняли.
Максим Струк, племінник:
«Тут чиясь дитина лежить. Чийсь тато, брат або чоловік. Ми не знаємо, хто тут. Бетон залитий, пам’ятник уже був готовий».
«Мамо, то я»
Про те, що Назар живий, родині повідомив побратим, який повернувся з неволі. Згодом це підтвердили ще двоє звільнених військових. А під час чергового обміну пролунав дзвінок.
Наталія Далецька, мама:
«Так бадьоро говорив: “Мамо, то я”. Я спитала, чи руки-ноги є. Каже — все на місці».
Сам Назар дізнався про власне «поховання» вже після повернення.
Назар Далецький:
«Я був шокований. Думав, що знають — я в полоні. А потім мене вже вітали з воскресінням».
Що пішло не так
Після розголосу до Харкова, де проводили експертизу, виїхав заступник міністра внутрішніх справ Леонід Тимченко.
Леонід Тимченко:
«Ми розуміємо, яка це резонансна і неприпустима подія. Таких помилок бути не може. Ми будемо піднімати всі експертизи та зразки для перевірки».
Родина наполягає на ексгумації, щоб встановити особу похованого та дати йому змогу повернутися до своєї сім’ї.
Роксолана Макогін:
«Це чиясь людина. Хочемо, щоб її перепоховали гідно».
Після повернення
Назар перебуває під наглядом лікарів. Він виснажений тривалим перебуванням у неволі та знущаннями. На запитання, за чим сумував найбільше, відповідає коротко:
«За свободою».
Наталія Далецька, мама:
«Дай Боже, щоб усім мамам діти поверталися. Так тяжко чекати. А я чекала майже чотири роки».
Історія Назара Далецького оголила серйозну проблему — помилки в ідентифікації загиблих та відповідальність за такі рішення. Один хибний висновок експертизи призвів до багаторічного горя родини й поховання невідомої людини під чужим ім’ям. Цей випадок став сигналом для перегляду процедур і контролю, адже за кожним документом стоїть людське життя і доля цілої сім’ї.
