ВЛК у Львові: після розголосу керівництво – на ротації, змінюють персонал і не тільки
У Клініці амбулатурно-поліклінічної допомоги у Львові воїни з різними ступенями поранення вистоювали тижневі черги на прийом до лікарів. Про це повідомляє Радіо Свобода.
Головний вхід у Клініку амбулаторно-поліклінічної допомоги загороджений і висить оголошення, що вхід з іншого боку. З будівельного сміття, яке лежить біля медичного закладу, зрозуміло, що всередині проводять якийсь ремонт. Про це розповіли військовослужбовці. Бо журналістів не пропустили всередину закладу, відмовили у спілкуванні з новою керівницею цієї поліклініки.
За словами бійців, наразі у Клініці вже працює безкоштовний ксерокс, є стільці для сидіння, вода і навіть відкриті туалети для відвідувачів. Військова поліклініка працює з 8 години, а не, як раніше, з 9-ї ранку.
Однак на чотирьох поверхах і далі дуже багато військовослужбовців стоять у чергах, щоб їх записали в електронну чергу.
«Привезли чотири комп’ютери, до них черги. Підходиш і тобі називають день і годину до лікаря. Народу тьма, талончики береш, тоді приходиш у призначений день на прийом і вже черг нема. Однак мусиш вистояти у черзі, щоб записатися в електронну чергу. То якась виходить жива електронна черга. Я в понеділок прийшов і записався до лікаря на четвер. У мене сьогодні один лікар і в понеділок ‒ два. А невропатолог пізніше», ‒ розповідає військовослужбовець 81-ої окремої аеромобільної бригади Володимир.
За кілька днів до повномасштабного нападу Росії він повернувся з поїздки з Польщі. Працював водієм і прийшов 24 лютого у військкомат. Володимир мав бойовий досвід 2014-2015 років.
«Якби ми не пішли? Які інші варіанти? Якби ми тоді не пішли воювати, то могло цілком бути таке, що ми у складі російської армії, як сьогодні донецькі та луганські воюють проти українців, могли б воювали проти Польщі. Сьогодні ми воюємо за українську землю», ‒ наголошує Володимир, який отримав внаслідок поранення важку контузію і втратив зір на одному оці.
Біля військової поліклініки, де бійці проходять військово-лікарську комісію, отримують скерування на лікування, їх десятки. Чимало без рук і ніг. Приходять о 7 ранку, щоб швидше записатись в електронну чергу.
«Я вистояв до комп’ютера, тобто до електронної черги 40 хвилин. Стало набагато зручніше, бо до лікаря приїду з частини вже на вказану годину. Система налагоджується. Думаю, що в подальшому буде розвиватися і бійці зможуть самостійну записуватись в електронну чергу. Я проходжу ВЛК, був поранений у листопаді на донецькому напрямку», ‒ каже Андрій на позивний «Байт» зі 126-ої окремої бригади Територіальної оборони.
За фахом він ‒ програміст. Прийшов у військкомат із рідним братом 24 лютого. Після проходження військового навчання у липні вже воював.
Військовослужбовці, які прийшли у клініку, охоче розповідають про ситуацію з проходженням ВЛК. Але просять давати лише позивний чи ім’я і говорять тоді більш відверто.
«Черга на чотирьох поверхах. Мені вже треба лікуватись сьогодні, щоб рука не загноїлась, а отримав направлення на 1 березня. Ми попросились, щоб нас прийняли. Людей дуже багато реально. Потрібно більше невропатологів і хірургів. Один невропатолог ‒ на 800 осіб, до хірурга теж багато.
Я отримав поранення 20 січня, місяць лікувався у Києві, вчився ходити. Мав шість поранень. Тоді сказали ні кроку назад, ми стояли, прилетів дрон, два танки, гранатомети СПГ, АГС, міномети, найгірше РПГ. Ми в окопах відстрілювали ворога, якщо ми пропускаємо, то вони заїжджають у село і все знищують. Кремінна, Діброва ‒ там дуже тяжко сьогодні», ‒ розповів Радіо Свобода боєць 125-ої окремої бригади Територіальної оборони з позивними «Сократ».
Чоловік прийшов у військкомат у Львові 24 лютого. Оскільки була величезна черга охочих, то мобілізувався 6 березня. Усі дні очікування працював волонтером, здавав кров. Після важкого поранення йому потрібно пройти військово-лікарську комісію, яка вирішить його придатність чи ні для подальшої служби.
«Я маю ходити з документами, на які ніхто не хоче навіть дивитись. Вчора простояв 12 годин, потім мене почнуть лікувати. Мені головне здоров’я, бо рука не працює. Потім ще 2 тижні треба документи збирати. З виплатами після поранення затримки по 2-3 місяці. А ще хворих відправляють назад на передову», ‒ говорить військовослужбовець.
У поліклініку журналістів не пропускають
Про ситуацію у Клініці амбулаторно-поліклінічної допомоги понад три тижні тому розповів у соціальних мережах один із військовослужбовців, який оприлюднив фотографії черг перед кабінетами лікарів, відсутність крісел, жахливий туалет. І він попросив надати доступ у цей військово-медичний заклад волонтерам, щоб вони допомогли покращити умови перебування воїнів. Одразу ж зголосилась волонтерка Тетяна Пилипець. Вона розповіла, що волонтерам не вельми раді у медичному закладі, але вони допомагають далі.
За словами Тетяни Пилипець, звільнено вже 90% персоналу поліклініки, серед якого були люди старші 80 років. Змінено керівництво медичного закладу. Начальник клініки і старша медсестра перебувають на ротації у східних регіонах України.
«Електронна черга ще не запрацювала досконало. Але іншого немає. Мусить щось запропонувати міністерство. Зараз у цій системі людина може записуватись лише з серверу поліклініки. У суботу провели вже оптоволокно, щоб захистити дані про поранення українського війська. Електронна система добре працює у межах військового госпіталю, а щодо поліклініки мало б теж бути належно. Наразі не можуть запропонувати доброї системи.
Ми спілкуємось уже з новою начальницею поліклініки, до кінця березня вона обіцяє навести порядок. Щодня працює два волонтери. Вони розносять безкоштовний чай і каву бійцям, ми приносимо каву і чай, туалетний папір, ми встановили безкоштовний ксерокс. Багато хто з персоналу скрегоче зубами, бо ксерокс у них був платний (5 гривень сторінка), кава і чай ‒ за гроші. Там уже ніхто нічого не купує.
Я не можу бачити всі зміни, тому що не можу все зрозуміти у системі цього військового закладу. Лікарів попередили про звільнення, а дехто поводиться демонстративно-хамськи, пішов одразу. Важко знайти лікарів на контракт. Не знаю, як ще можна вплинути на начальника військового госпіталю у Західному регіоні Володимира Книгицького. Волонтерам роблять закид, що звільнили лікарів, якими не були задоволені пацієнти, а не мають ким замінити. Я дуже прошу лікарів зголоситись», ‒ розповіла про ситуацію у клініці Тетяна Пилипець.
У Командуванні Медичних Сил ЗСУ на інформаційний запит відповіли, що «у зв’язку зі збільшенням чисельності ЗСУ зросло навантаження на медичні служби, тому Командування медичних сил ухвалило рішення про розширення штату найближчим часом», а також обіцяють якнайшвидше вдосконалити систему надання медичних послуг.
На переконання багатьох волонтерів і військовослужбовців, саме відсутність комунікації та співпраці керівництва військової медицини регіону з суспільством привело до негативного сприйняття громадянами проблем, які і сьогодні приховують.
До слова позитивний досвід співпраці з військовими медиками у Львові відпрацьований ще з 2014 року. Це давало змогу оперативно впливати на якість лікування, реабілітацію поранених військовослужбовців, вирішувати чимало проблем. У 2015 році Верховна Рада внесла важливі зміни у законодавчі акти з питань медицини, що дало змогу ввести в штат військово-медичного центру вузькопрофільних спеціалістів-реабілітологів, а також змінити чинне законодавство для підвищення захисту соціальних прав військових, які втратили працездатність.
Але з початком повномасштабної війни і оголошенням воєнного стану військові чиновники у медицині не дозволяють журналістам відвідувати військовий госпіталь, Клініку у Львові.
Чому у Клініці амбулаторно- поліклінічної допомоги нічого не змінювали протягом року для покращення обслуговування бійців? Це питання ‒ без відповіді.
Водночас волонтери забезпечили персонал пульсомірами, розносять папір і воду, забезпечили генератором. А керівництво військового госпіталю та клініки й далі відмовляється від коментаря журналістам.
Абсурдність ситуації у тому, що інші цивільні можуть зайти на територію військово-медичної установи, а журналістам вхід заборонений, як і у Клініку амбулаторно-поліклінічної допомоги, так і військово-медичний клінічний центр Західного регіону.
Журналістам неодноразово відмовляють в інтерв’ю з лікарями військового госпіталю, які працюють без вихідних і рятують українських бійців. Пояснення керівництва ‒ важливий військовий об’єкт, про який, до слова, не бракує інформації в публічному та інтернет просторі.
Представникам ЗМІ відмовляють навіть в інтерв’ю з лікарями військового госпіталю, які працюють без вихідних і рятують українських бійців. Пояснення керівництва ‒ важливий військовий об’єкт. Такий «гриф таємності і заборони» породжує багато запитань.
Днями Клініку амбулаторно-поліклінічної допомоги перевіряла комісія з Києва. Хто саме в неї входив ‒ невідомо. Обіцяють оприлюднити результати цієї перевірки.
Тим часом військовослужбовці, з якими журналісти розмовляли біля поліклініки, наголошують, що у війську дуже багато залишились «совковості», якої слід позбавлятись якнайшвидше, бо вона демотивує.
На зміну «радянщині», з її неповагою до людини, має прийти розумно влаштована система всебічної підтримки поранених військовослужбовців у лікуванні та відновленні здоров’я, а також у вирішенні усіх формальностей.
