Воєнні ігри Білорусі. Лукашенко підкориться наказу Путіна, але справжня ціль – не Україна
Минулими вихідними Росія завдала по Україні один із наймасованіших за час війни ракетних ударів. Окупанти обстріляли Львівську, Чернігівську, Житомирську та Миколаївську області. Усі атаки було здійснено з території Білорусі.
Водночас північний сусід зосередив поблизу кордону близько шести батальйонів своєї армії, а також намагається вести повітряну розвідку. Подібні маневри наштовхують на думку, що Росія має намір залучити Білорусь до війни проти України.
OBOZREVATEL спробував розібратися, що означає зростання мілітаристської активності Білорусі.
Ознаки підготовки є, але до чого?
Ще у травні Мінськ розпочав посилення боєздатності своєї армії. Білорусь регулярно проводить навчання біля кордону, у країні створили третє, Південне оперативне командування Збройних сил, обіцяють формування “народного ополчення”, а також вивчають можливість проведення прихованої мобілізації.
Опозиційний Telegram-канал “Беларускі Гаюн” постійно публікує інформацію щодо переміщення білоруських військ, а дивізіони ракетних комплексів “Іскандер”, “Точка У” та “С-300” передислокують до українського кордону.
Повідомлення про стягування військ з’являються майже щодня. Цей факт визнають і в українському військовому керівництві. “Загроза полягає в тому, що це можуть готуватися диверсійно-розвідувальні групи, які потім можуть зайти на нашу територію”, – говорить представник ГУР Вадим Скібіцький.
Минулими вихідними Україна зазнала масованої атаки. А більшість російських ракет було запущено з території РБ. Президент Володимир Зеленський, звертаючись до білорусів, заявив: “Вас втягують у війну. І навіть активніше, ніж це було в лютому та у весняні місяці. У Кремлі за вас уже все вирішили. Ваші життя для них нічого не варті. Але ви не раби і не гарматне м’ясо!”
Підготовка до наступу чи гра для Путіна?
Чи наважиться білоруський диктатор на участь у війні – відкрите питання. Проте експерти погоджуються, що зараз Мінськ ресурсів для наступу не має. І для цього є щонайменше дві причини:
1. Опитування показують, що більшість громадян РБ не підтримають рішення Лукашенка. За даними дослідження компанії Chatham House, 87% білорусів виступають проти війни з Україною.
2. Поінформованість про катастрофічні втрати РФ, яких зазнали в Україні, викликають сумніви щодо готовності білоруських військових приєднатися до вторгнення.
Як зазначає військовий аналітик, автор ресурсу Belarus Security Blog Андрій Поротніков, зараз немає важливого сигналу підготовки до наступальних дій з боку Білорусі – переведення економіки на мобілізаційні рейки, мобілізації громадян – хоча б проведення заходів у сфері цивільної оборони, зокрема щодо захисту власного населення та промислових об’єктів від застосування зброї супротивника.
“За оцінками українського Генштабу та Міноборони, вздовж кордону з Україною Білорусь зосередила близько 4 тис. військовослужбовців – це менше 8% від штатної чисельності білоруської армії. За оцінками білоруської влади, вздовж кордону з українського боку зосереджено 20 тис. військовослужбовців – менше 3% від поточної чисельності ЗСУ. З урахуванням того, що протяжність загального кордону становить 1089 км, видно, що ці сили не мають достатнього ресурсу для створення ударного потенціалу”, – зазначає аналітик.
До того ж викликають сумніви висловлювання самого білоруського диктатора, який щонайменше двічі заявив про можливе відкриття другого фронту. Коли плануєш напад, безглуздо говорити про це своїй жертві.
“Переміщення білоруських військових територією країни не робиться без відома та згоди російського керівництва. І той факт, що армія РБ досі не взяла прямої участі у війні, пояснюється виключно тим, що Путін поки не ставив перед Лукашенком таке завдання. Як каже сам політик: мене Путін про це навіть не просив”, – зазначає у коментарі OBOZREVATEL білоруський опозиціонер, ексдипломат та старший дослідник “Центру нових ідей” Павло Мацукевич.
Імовірніше, що маневри, які проводить Лукашенко, – лише спосіб продемонструвати корисність своєму російському покровителю. Тобто спробувати збільшити периметр нестабільності та відтягнути українські сили від важливіших напрямків на сході та півдні.
А якщо ціль – не Україна?
Можливість втягування Білорусі у війну проти України експерти розглядають як малоймовірну. Натомість конфлікт Росії з Литвою, отже, і з НАТО, передбачає пряму участь Мінська. А враховуючи той факт, що Литва зупинила транзит російських вантажів до Калінінграда, чим викликала істерику в Кремлі, такий сценарій розвитку подій виключати не можна.
“Якщо найближчим часом вантажний транзит між Калінінградською областю та рештою території РФ через Литву не буде відновлено в повному обсязі, то Росія залишає за собою право на дії щодо захисту своїх національних інтересів”, – заявляли в російському МЗС.
До того ж після нещодавньої зустрічі Лукашенка та Путіна дуже насторожує заява першого про готовність “застосовувати найсерйознішу зброю” для захисту “Батьківщини від Бреста до Владивостока”. А також слова другого про переобладнання білоруських літаків під можливість використовувати зокрема й ракети з ядерними боєголовками та передачу Мінську ракетних комплексів “Іскандер-М”.
Перші ознаки активності Росії у напрямку Литви вже з’явилися – 27 червня держустанови та компанії країни зазнали масових кібератак. Напередодні повномасштабного вторгнення в Україну російські хакери також атакували державні та фінансові структури нашої країни.
“Литва зазнала інтенсивної кібератаки, яка, ймовірно, виходить із Росії”, – заявив ВРІО директора Національного центру кібербезпеки Йонас Скардінскас.
Риторика Кремля наштовхує на припущення, що Росія може спробувати досягти своєї давньої стратегічної мети – захопити 100-кілометрову смугу території, відому як Сувальський коридор. Він пролягає вздовж кордону Польщі та Литви, з’єднуючи Калінінград із Білоруссю.
“Для швидкого створення в Білорусі ударного угруповання достатньо перекинути додаткові війська, що Росія може зробити в найкоротший термін. Готовність НАТО як противника Росії наразі вже знижена за рахунок інформаційних операцій, насамперед дезінформації про ймовірне вторгнення в Україну та пов’язані з цим заходи заспокоєння”, – пише білоруський військовий експерт Єгор Лебідок у своєму Telegram-каналі.
Литовцям є про що хвилюватися, вважає Андрій Поротніков. У міру того, як Росії не вдається досягти своїх стратегічних цілей, у Кремлі все більше виникає спокуса йти шляхом ескалації – щоб примусити Захід до поступок через створення ще більших проблем, зазначає експерт.
“Якщо ми говоримо про можливість прямого зіткнення Росії з НАТО, то для росіян основним завданням стане пробиття сухопутного коридору через територію Литви до Калінінграда. Але це можна зробити лише за наявності великого угруповання військ – щонайменше 50 тис. людей, зосередити таке угруповання непомітно неможливо. Тому поки що ми говоримо про гіпотетичну можливість ескалації, але пам’ятаємо про те, що в Москві сьогодні може виникнути враження, що ця ескалація створює додаткові можливості”, – зазначає Поротніков.
Більш радикальної думки дотримується засновник фонду BYSOL Андрій Стрижак. За його словами, війни між Литвою та Росією не уникнути – це питання часу. Як зазначає експерт, напад на Литву не здається фантастикою, якщо подивитися на останні дії Росії, на список країн і територій, що зазнали агресії, “і чому б туди не вписати назву ще однієї країни?”
“Білорусь логістично, інфраструктурно, медично підтримувала наступ російської армії на Київ. Імовірність щонайменше такого сценарію проглядається і у разі наступу на Вільнюс”, – додає Стрижак.
