Події

Всі ми родом з дитинства: як виглядали зірки у безтурботні шкільні роки — Монатік, Полякова, Надя Дорофєєва

У кожного з цих зірок дитинство було різним, та всі несуть із собою мрії, які з’являлися саме в ту пору. І сьогодні цікаво озирнутися на їх минуле та побачити, як тодішні амбіції втілилися в життя.

Монатік, Полякова, Дорофєєва показали, як виглядали у дитинстві

Ніхто не може передбачити, якою виросте дитина і як складеться її доля. Сидить у класі звичайний учень, списує контрольну чи мріє про щось далеке, а через кілька десятиліть — його ім’я на устах мільйонів.

Сьогодні пригадаємо, якими були Монатік, Оля Полякова та Надя Дорофєєва у свої шкільні часи.

Монатік

Сьогодні Дмитро Монатік — це еталон сучасної української музики, артист, що створює справжні хіти та змушує танцювати мільйони своїми ритмами. А колись маленький хлопчик із Луцька зрозумів, що мистецтво — це його стихія, і навіть у шкільні роки Дмитро мріяв підкорити сцену.

Полякова

Оля Полякова — королева української сцени з неймовірно довгими ногами та яскравою вдачею. Але в шкільні роки її часто називали “високою дівчиною”, яка трохи ніяковіла через свій зріст.

Попри це, вона завжди була на оці — завдяки своїй енергії та впевненості. Оля була активною, брала участь у концертах та святкових заходах, і вже тоді було видно, що сцена для неї — природне середовище. Полякова з посмішкою пригадує, як завжди була душею компанії, а її вміння заводити публіку проявилося ще в школі.

Дорофєєва

Надя Дорофєєва, яка сьогодні відома своїми хітами, колекціями одягу та стильними образами, у дитинстві була зовсім не така зухвала, як на сцені. Сором’язлива та скромна дівчинка з Криму, вона мріяла про велике майбутнє, але, за її словами, навіть не уявляла, що стане однією з найпопулярніших артисток України.

Ось що написала співачка під світлиною, на якій їй 7 рочків:

“Йду у перший клас і навіть не здогадуюсь, яке життя на мене чекає. А життя воно неймовірне. Воно непередбачуване і цікаве. Воно сповнене надіями і коханням, розчаруваннями і боротьбою. Воно таке неосяжне…”