Вихід з Авдіївки: Сирський діє мудро – CYNIC

Нове військове керівництво України успішно пройшло іспит стресовим відходом від Авдіївки.

В результаті виснажливих 4 місяців кривавої баталії, що не припиняється, територія Авдіївки була перетворена на руїни. Укріплювальні споруди зберегли тисячі життів українських військових.

Про це пише у своєму авторському блозі аналітик відомий під псевдонімом CYNIC.

Останній тиждень орди російських фашистів м’ясними штурмами наступали по руїнах, втрачаючи близько тисячі людей щодня.

Україна зіткнулася з глибокою кризою боєприпасів, використавши всі можливості, щоби ворог зазнав непропорційних втрат. І ворог поніс: російські м’ясники останні дні йшли по трупах, ховаючись бездиханими тілами окупантів і закопуючись у розкидані ошметки тіл.

Це було цілком безрозсудно.

“Шансів на збереження Авдіївки в України не було, але Росія могла діяти повільніше і раціональніше, і тоді вона втратила б мінімум у 3 рази менше техніки та особового складу. Останні пару днів були досконалим божевіллям: відчуваючи смак нових звань, російські керівники відправляли солдатів м’ясний натовпом.Їм було начхати на жертви: їх відправляли на забій безперервно.Це був навіть не м’ясний штурм.М’ясо хоча б цінують як м’ясо.Це був трупний штурм.Російське командування відправляло військових як ходячих мерців, не бажаючи того, щоб хоч хтось з них повернувся живим. Вони хотіли свою нагороду якнайшвидше, і вони її отримають”, – каже співрозмовник.

З цього погляду Сирський почав діяти досить мудро. Відчуваючи тиск політичної влади, а також усвідомлюючи, що перша його військова подія у новому статусі буде здаванням Авдіївки, він переконав і політичне керівництво, і сам забезпечив собі “стійку військову платформу”, реалізувавши практично своєчасний вихід із Авдіївки.

Прийнято говорити, що вихід необхідно було реалізовувати кілька днів раніше. Це вірно, але зміни у військовому відомстві, а також політичне прагнення утримати Авдіївку робили операцію щодо виведення великих угруповань військ вкрай проблематичною.

3-я штурмова бригада, перекинута до Авдіївки, забезпечила вдале “прикриття” для підрозділів, що відступають. Вони й перетворили поле битви на авдіївський могильник, що кишить російськими трупами.

Без цього перекидання вихід військ з урахуванням невеликого запізнення цього рішення видався б більш проблематичним.

Не без шорсткості, але Україна забезпечила високий рівень реалізації тактичного маневру і вийшла в цілому непогано, хоча пауза між точкою критичної необхідності вийти і точкою ухвалення рішення про вихід (десь тиждень прострочення критичного рішення) призвела до того, що сумбур вийшов і з пораненими, і з деякими, хто замикав угруповання, що виходять.

Наразі Україні необхідно:

1. У стислі терміни збудувати багатошарову оборону на ділянках фронту з високою інтенсивністю бойових дій, тобто фіксувати необхідно оборонні рубежі не на північному напрямку і не щодо тихих ділянках східного фронту, а в місцях максимальної небезпеки атаки;

2. Необхідно стратегічно перейти в “економію ресурсів”, не намагаючись наступати та контратакувати до реально великих надходжень озброєння. У кращому випадку допомога від США почне надходити у квітні (якщо пакет таки приймуть у березні, що не зумовлено).

Паралельно реалізовуватиметься “морська війна”, яка забезпечується британцями, внаслідок чого на морі у ЗСУ феноменальні успіхи.

Захист “повітря” також забезпечує коаліція із британців, німців та французів. США, які курирували “повітря” весь попередній період, поки що на паузі, але вкладених коштів достатньо для постійних руйнівних ударів по російській авіації.

ППО недостатньо, кількість ударів по Україні не збільшується лише через обмежені запаси ракет у Росії.

Що ж, нове військове керівництво пройшло іспит стресовим відходом від Авдіївки.знайшовши неконфліктну мову комунікації з громадянською владою та забезпечивши ефективну взаємодію у військовому середовищі.