Я щиро здивувалася, коли мама оголосила про заручини. Так, вона ще молода і красива, не треба ставити на особистому житті хрест. Однак, з татом вона лиш місяць тому розлучилася. Не хотіла сваритися і псувати стосунки, тому погодилася познайомитися з її обранцем. І коли у квартиру зайшов він – то у мене аж дар мови зник! Як мама взагалі могла почати крутити шури-мури з таким чоловіком? Це ж сором на все місто!

Ми з чоловіком розлучаємось, а все через наших батьків.

З Володимиром ми одружені уже 7 років, у нас підростає донечка. Живемо ми окремо від батьків. Після весілля взяли квартиру в іпотеку, перший внесок заплатили з подарованих грошей. Все добре було.

Весілля ми не гуляли, бо не хотіли. Батьки нас в цьому підтримали. Між собою наші батьки теж добре спілкуються. Ходять один до одного в гості, часто приїжджають відвідати внучку.

Лише пів року тому батьки Вови заявили, що розлучаються. Причини не пояснювали, просто поставили перед фактом.

Ще через місяць те ж саме сказали й мої батьки. Вова і я не знали як і реагувати на такі зміни. Просили, щоб вони не поспішали, але моя мама сказала, що не може вже жити з татом, бо має іншого чоловіка.

Я ледь мову не втратила.

–  Як так, мамо? Ви ж стільки років разом.

–  Мене втомила ця рутина, а Вадим дуже цікавий і різносторонній чоловік.

–  То його звати Вадим, твоє нове захоплення?

–  Так.

Після розлучення моя мама переїхала до свого Вадима, нас ще не познайомила з ним, а Вовина мама поїхала до родичів в Литву, щоб відійти від розлучення. Свекор мій лишився в Україні та займався своїми справами, а мій тато вирішив відкрити бізнес.

Виглядало з боку так, що ніхто з батьків не переймався тим, що вони розлучені, всіх все влаштовувало. Лише свекруха болісно це все сприйняла.

Через два тижні після цих змін, моя мама вирішила нас познайомити зі своїм новим обранцем. Запросила на вечерю. Коли ми дізнались, хто такий Вадим – були просто шоковані. Ним виявився мій свекор Вадим Петрович.

–  Мамо, ви що з глузду з’їхали? Як так можна? Ви ж родичі, свати.

–  У нас спільних дітей немає, ми обоє розлучені. Чому б нам не будувати своє щастя?

Вечеря так і не відбулась, бо Вова одразу пішов як побачив свого тата, я з донькою теж не затрималась.

Вдома вирішила поговорити з чоловіком, та він у всьому почав звинувачувати мене і мою маму.

–  Катю, ти розумієш, що твоя мама розбила сім’ю моїх батьків? Це через неї батько подав на розлучення з мамою.

–  Мої як і твої батьки теж розлучені.

–  Це теща у всьому винна. Накрутила таке в родині.

–  А твій тато що святий? Не треба з нього відповідальність знімати.

–  Я не знаю як нам всім далі нормально жити?

–  Ми ж не винні, що у батьків таке коїться. До чого наша сім’я?

–  Мені соромно тепер між люди вийти.

–  Не зважай на інших, збережімо те, що є у нас.

Вова пішов і не ночував вдома. Він і справді думає розлучитись через те, що моя мам і його тато разом. Я ж не розумію до чого тут ми? Чому ми маємо страждати? Та, схоже чоловік мене не чує.

Дайте пораду, як вчинити? Можливо, ви стикались з подібним.