Я в Німеччині на заробітках. А син вирішив мене так осоромити на все місто! Боже, люди добрі, мені як подруги почали одна за одною писати та телефонувати у Скайп. Коли я почула ці плітки – то аж за серце вхопилася.

Коли моєму синові Микиті виповнилося 10 років, я поїхала в Німеччину на заробітки. Адже на свою звичайну зарплату вчительки початкових класів не могла прогодувати дитину. Добре, що моя мама жила з нами в одному місті та доглядала за Микиткою.

Заробітки мене затягли по повні вуха. Я змінила декілька робіт, інколи працювала одночасно офіціанткою та прибиральницею. І кожен зароблений єврик відправляла до України.

Ось так минуло 15 довгих років. Микитка виріс, закінчив школу з золотою медаллю, отримав червоний диплом. Я довго думала “ну коли вже нарешті онуків няньчитиму”. Бо син взагалі про свою родину не думає. Щоразу, як чув запитання про жінку – то або сварився, або змінював тему або ж взагалі мовчав.

Однак, декілька тижнів тому я дізналася, що у мого Микитки все-таки є жінка. Правда, не зраділа цій новині ніяк. Адже він закохався у стару дівчину (між ними різниця в 5 років) та ще й з причепом!

– Я сама бачила. Вона з дитиною у гості приходить, разом граються на майданчику біля будинку, – казала сусідка у Скайпі.

– Господи, та кого він у мій будинок привів?!

Тоді ж негайно зібрала речі та без попередження приїхала додому. На щастя, тої жінки не було на квартирі, але зате двері мені відчинив Микитка.

– Ну і як це розуміти, синку? Ти тут мені бордель влаштував?

– Ого, мамо, це ти сюрприз влаштувала! Неочікувано…

– Ага, як і новина про те, що ти крутиш шури-мури з дорослою жінкою! Ще й вона дитину має!

– Хто тобі сказав?

– Ніхто, я читати думки вмію на відстані.

– Мамо, я кохаю Світлану.

– Ага, кохаю. Таке кохання, що аж гидко!

– Мамо, мені байдуже на її вік і на те, що є дитина. Я люблю і Світлану, і Данилка. От ти не хотіла зустріти сама чоловіка, коли я ще був маленьким? Не хотіла мати якусь підтримку та опору? Може, якби ти зустріла нормального чоловіка, то не їхала б на заробітки.

Такі слова сина мене трохи шокували. Адже він дійсно мав рацію. Якби я зустріла іншого чоловіка, відповідального, серйозного, розумного… То може б і не їхала у Німеччину. І не втратила дитинство свого Микитки.

– Добре, але як так?

– Світлана дуже розумна та красива жінка. Вона сьогодні прийде на вечерю, познайомишся. Повір, вона тобі точно сподобається.

Перші хвилини знайомства я досить прискіпливо ставилася до Світлани. Однак, її син розтопив моє серденько. Я бачила, як ніжно Микита ставиться до хлопчика. А який смачний пиріг Світлана принесла, я аж потайки позаздрила, бо сама не вмію готувати.

І знаєте…На мій подив, я дуже і дуже сильно полюбила Світланку та Данилка. Хлопчик вже звик називати мене бабусею.

Якось я говорила зі Світланою про весілля:

– Знаєте, а ваш син мене врятував.

– Тобто?

– А я просто хотіла їхати на заробітки. У Польщу. А потім зустріла вашого Микиту. Він запропоновував мені гарну роботу у знайомих. А через декілька днів вже й почали зустрічатися.

Тоді я зрозуміла, що мій син дуже чудовий чоловік. Що саме він буде тим сильним плечем та підтримкою. І зможе порадувати гідне дитинство Данилку. Навіть, якщо він не біологічний батько…

Daryna