Європа і Трамп більше не сваряться: Путіну є чого боятися – The Telegraph
Відносини між Європою та адміністрацією Дональда Трампа залишаються напруженими, однак такий стан речей, імовірно, не триватиме довго. США демонструють риси “Дикого Заходу” – рішучість, індивідуалізм і прагматизм, тоді як Європа зосереджується на технократичному підході до політики.
Про це у колонці для The Telegraph пише геополітичний стратег Марк Бролін.
Криза НАТО: загроза чи можливість?
Попри прогнози щодо можливого розколу НАТО, що вигідно Кремлю, Бролін вважає, що нинішня криза може стати поштовхом до оновлення трансатлантичного партнерства. За його словами, Європа роками покладалася на американські гарантії безпеки, хоча реальна загроза з боку Росії виявилася значно меншою, ніж здавалося після розпаду СРСР.
Він зазначає, що Росія становить небезпеку для України, Грузії та Молдови, однак її глобальний вплив нині ослаблений. “Вірте чи ні, але контроль влади Путіна не настільки міцний, як дехто вважає”, – підкреслює експерт.
Бролін також наголошує, що Європа має ресурси для самостійного протистояння Кремлю: дві ядерні держави та кілька країн із ВВП, вищим за російський.
США та Європа: економічна співзалежність
Попри розбіжності, Європа залишається важливим економічним партнером Вашингтона. Бролін припускає, що навіть якщо Трамп спробує змінити баланс оборонних зобов’язань, він не зможе повністю дистанціюватися від Європи без шкоди для американських інтересів.
Експерт також звертає увагу на те, що позиція Трампа щодо мит і підтримки України відрізняється від думки багатьох республіканців. “Як тільки його популярність почне падати, всередині партії можуть знову активізуватися голоси, які виступають проти його підходу”, – зазначає він.
Політичні зміни та вплив на відносини
У Європі посилюються націонал-популістські рухи, тоді як у США вплив Трампа може зменшитися після проміжних виборів 2026 року. Водночас Бролін визнає, що в короткостроковій перспективі нинішнє загострення може мати негативні наслідки для України.
“З боку Європи було помилкою зменшувати військовий потенціал і збільшувати залежність від російського газу. У свою чергу, США зайве сприймають Росію як супердержаву, хоча її реальні можливості значно обмежені”, – резюмує він.
Попри тимчасову турбулентність, трансатлантичний союз залишиться міцним, але його основою стане прагматизм, а не старі політичні догми.