“За покликом серця пішов захищати Україну”: в госпіталі від поранень помер син священника з Тернопільщини. Фото
У середу, 1 листопада, в Київському військовому госпіталі зупинилося серце молодого воїна з Тернопільщини – лейтенанта Василя Здеба. Син священника УГКЦ за покликом серця став на захист рідної землі з перших днів повномасштабного вторгнення ворога.
На фронті він отримав важкі поранення, які обірвали його життя у 22 роки. Про втрату повідомила Великоберезовицька громада, а також друзі й знайомі Героя у Facebook obozrevatel.com
Василь Вікторович Здеб, 20.03.2001 року народження, був із села Петриків, де його батько – священник УГКЦ і військовий капелан Віктор Здеб – є настоятелем храму Всіх святих українського народу (Великоберезоцикький деканат Тернопільсько-Зборівської архієпархії).
Парубок закінчив Тернопільську школу-ліцей №6 ім. Н. Яремчука і вступив на юридичний факультет Західноукраїнського національного університету (ЗУНУ). Був студентом магістратури спеціальності “Правоохоронна діяльність”, але коли Росія розпочала повномасштабну війну проти України, без вагань пішов захищати Батьківщину.
На початку жовтня лейтенант ЗСУ Василь Здеб отримав важкі поранення на фронті. За його життя боролися лікарі столичного військового госпіталю, за якнайшвидше одужання молилися рідні. На жаль, 1 листопада серце воїна зупинилося в стінах лікарняного закладу.
“Його жертва не є даремною. На фронті він рятував життя своїх побратимів, виносячи їх на собі, боронячи життя інших людей. Його смерть – це велика втрата для нашої академічної родини. Юридичний факультет висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого Героя. Пам’ятаймо, якою ціною ми зустрічаємо кожний день”, – зазначили в ЗУНУ.
Прощання з воїном відбудеться ввечері 3 листопада в храмі Всіх святих українського народу села Петриків, а поховають Героя наступного дня.
“З садка до 11 класу разом, одна церква, де його батько парох, а моя покійна мати керувала хором. Байдикування після школи, зависання на турніках безкінечними, як здавалося, літніми канікулами, перша, прости Господи, цигарка на двох, перші місцеві майдани, перші вишколи. У нього могло все зовсім інакше скластися, але він точно не міг би піти на компроміс з совістю і не мобілізуватися. У День всіх святих Василько пішов в кращі світи”, – написав друг загиблого і теж воїн Юрій Галицький.
