За трьома обвинуваченими цілий шлейф злочинів, але їх ніхто не карав: нові подробиці вбивства військового у Києві

21 жовтня у Києві на проспекті Глушкова через конфлікт на паркувальному майданчику біля будинку спочатку побили, а потім застрелили 34-річного добровольця зі “Свободи” Олексія Щербину. Троє учасників убивства мають багате кримінальне минуле. Проте їм досі вдавалося уникнути покарання. Тепер товариші загиблого непокояться, щоб і цього разу злочинцям не вдалося відбутися легким переляком.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Командир добровільного формування 112-ї бригади територіальної оборони Києва Всеволод Терентьєв був знайомий із загиблим Олексієм Щербиною кілька років. Були спільні справи, пов’язані з бізнесом, потім із початком вторгнення Олексій разом із Всеволодом займався волонтерською діяльністю.

“Ще 24 лютого, коли почалося повномасштабне вторгнення, Олексій зателефонував і повідомив, що відвезе дружину подалі та повернеться. Після вороття він вступив добровольцем у наше формування. Він дуже хотів поїхати на фронт. Я йому ще казав: “Не поспішай, встигнемо, у тебе маленька дитина, допоки допомагай нам”, – згадує Всеволод.

Дружина Олексія народила дівчинку, вже коли повним ходом йшла війна, зараз малечі всього пів року. Це другий шлюб, від першої дружини у загиблого залишилася 11-річна дочка.

Олексій перші місяці займався у Києві волонтерською діяльністю, також брав участь у вишколах, підтягував свою бойову підготовку.

“Два тижні тому він підійшов до мене і сказав, що все вже залагодив і хоче поїхати на фронт. Я сказав, добре, збирай документи. Ми добровільне формування, готуємо хлопців до мобілізації, потім вони вже надходять до нашої 4-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії”, – говорить Терентьєв.

Трагедія сталася біля будинку, де мешкає Олексій, на проспекті Глушкова в районі Теремків. Удень він своїм авто приїхав додому, хотів припаркуватися.

“Лексус”, у якому сиділо троє, перегородив дорогу, хоч Олексій хотів просто запаркуватися. Він зробив їм зауваження, але трьом у “лексусі” це не сподобалося. Почалася спочатку словесна суперечка на відстані. Ці троє дуже агресивні хлопці, вони підійшли до нього – і почалася бійка.

На суді, коли їм обирали запобіжний захід, їхній адвокат запевняв, що найстарший (Леонід Ігнатенко) не бив, а просто спостерігав. Насправді він перший ударив Олексія. Потім уже долучились ці двоє молодих спортсменів. Оскільки їх було більше, то, звісно, вони побили Олексія. Відійшли, але словесна суперечка тривала. Вони знову повернулися до нього й почали бити. Тоді Олексій дістав травматичний пістолет. Ці троє відбігли, один дістав вогнепальну зброю, повернулися і вистрілили в нього. Олексій упав і не подавав ознак життя. Вони холоднокровно зібрали гільзи, сіли в машину і поїхали”, – розповідає Терентьєв.

Люди одразу ж викликали поліцію. Неподалік виявилася патрульна машина, свідки сказали, в який бік поїхав “лексус”. Поліція швидко їх затримала, тож позбутися зброї вони навіть не встигли.

28-річний В’ячеслав Вільцанюк, який безпосередньо зробив смертельний постріл, уже перебував під судом, його справа слухається у Голосіївському суді. Його звинувачують у шахрайстві.

Вільцанюк разом зі спільником зателефонував літній жінці, відрекомендувався хірургом, повідомив, що дочка пенсіонерки потрапила в аварію – і потрібні гроші для термінової операції.

Жінка передала їм 39 тисяч доларів. Як написав свободівець Андрій Іллєнко, до суду з клопотанням взяти на поруки Вільцанюка зверталися дві спортивні організації: “Київський спортивний клуб бойових мистецтв” та СК “Спарта-Панкратіон”. За даними Іллєнка, одна з організацій нібито пов’язана з членом партії ОПЗЖ, прихильником Медведчука Іллею Кивою.

В результаті Вільцанюка випустили під домашній арешт.

Незважаючи на те, що він перебуває під судом, у поліції Дніпропетровської області у квітні йому видали дозвіл на носіння зброї з позначкою “на час воєнного періоду”.

Ми зв’язалися зі СК “Спарта-Панкратіон”. Його засновник Алексан Мхітарян розповів нам, що Вільцанюк тренувався в нього у 2012 році.

“Він тоді ще був підлітком. Вихований, із порядної родини. Я знаю його маму, родина бідна, у неї ще є дочка-інвалід, батько після аварії. Ми іноді допомагали їм. Потім він тренуватися перестав. Жили вони на Ленінградці, самі розумієте, що це за район. А якось я дізнався, що його звинувачують у шахрайстві. Я навіть не повірив цьому, але як пізніше виявилося, що взяли його за діло. Подзвонила його мама, плакала, казала, що Слава не міг такого зробити, його підставили. Я така людина, що відмовити у допомозі не можу. Тому ми підготували листа, щоб узяти його на поруки. Приблизно рік я стежив за ситуацією, зв’язувався з мамою, він перебував під домашнім арештом”, – каже тренер.

Мхітарян розповідає, що їхній клуб несправедливо звинувачують у зв’язках з утікачем Іллею Кивою, жодного стосунку він до них не має.

“Кива жодного стосунку до нас не має, ми чудово розуміємо, що це за людина. Наш клуб створений як громадська організація, ми існуємо з 2011 року. Як він міг нас кришувати? Я входжу в організацію військових капеланів, ми під обстрілами їздимо на схід, передаємо допомогу для військових. Ми працюємо на престиж нашої країни, нещодавно їздили на змагання. Я старший тренер збірної Києва з греплінгу і старший тренер збірної України. Тепер мені надходять погрози, обіцяють підпалити наш офіс. Я хвилююся за своїх тренерів. Хотів записати відеозвернення, щоб пояснити ситуацію, але якщо я ні в чому не винен, то чому я повинен виправдовуватися?” – каже Мхітарян.

Щодо “Київського спортивного клубу бойових мистецтв”, то зараз він фактично не існує. Не працюють телефони та сайт. Як розповів нам один із тренерів на ім’я Сергій, який колись працював там, засновник клубу Євген Гончарук продав клуб своєму товаришеві.

“Віталій Різаненко був директором і погодився викупити у Євгена клуб. Хоча йому простіше було відкрити новий, але він вчинив як товариш, а Євген не розплатився з ним. І поїхав до Москви. Зараз ніхто, навіть його рідний брат, із ним не підтримує стосунків. Хто писав цей лист – ми не знаємо, та спортсмена Вільцанюка я не знаю. Останнім часом Євген поводився дивно, брав на роботу якихось лівих тренерів, вони часто були приїжджими, бородаті такі. На змаганнях вони поводилися дуже грубо з вихованцями, навіть з їхніми батьками. З матами накидалися на суддів. За це клуб Євгена навіть виключили із федерації“, – розповів Сергій.

Ще один учасник убивства 40-річний Леонід Ігнатенко вже має три судимості. Зокрема, у 2007 році він був причетний до викрадення та побиття фермера із Новомосковського району Дніпропетровщини. Щоправда, йому та його спільнику вдалося вийти сухими з води. Ігнатенка звільнено від відповідальності у зв’язку із закінченням терміну давності.

Леонід багато разів у своєму селі Спаське Новомосковського району трощив місцеві магазини у стані алкогольного сп’яніння. Як описано у справі, він бив вікна, двері, розбивав ліхтарі, лупцював власника крамниці. За це він одержав 4 роки позбавлення волі. Також його судили за ДТП за ч. 1 ст. 286, він отримав умовний термін. Також умовний термін він отримав за крадіжку та втягування у злочинну діяльність неповнолітніх.

Один із мешканців будинку нам розповів свою версію того, що сталося. За його словами, Леонід Ігнатенко винаймав у цьому будинку квартиру. Усі його тут знали як Льоню. Їздив до 24 лютого він на “рендж ровері”, а вже під час війни у нього з’явився “лексус”.

“До нього постійно приїжджали ці молоді спортсмени, начебто з Дніпра були. Вони тут увесь час намагалися наводити свої порядки. То їм тут обмежувач не сподобався, напівсфера, рухали її”.

Трагедія в тому, що насправді спровокував цю бійку та вбивство сам Льоня. Він явно мав зброю під курткою, в кобурі. Перший раз, коли він підійшов до Олексія, він з-під куртки щось дістав. Руки так розкинув, як бандит із 90-х, а потім із правого ліктя вдарив військового. Пістолет із руки в нього й випав. Він нахилився його піднімати, а його молодші почали Льошу бити.

Льошу вони побили сильно, він уже гойдався. Але він взяв телефон та пішов їх сфотографував. Тоді вони повернулися, і знову перший ударив цей Льоня. Вони били його ногами, розбили телефон, стрибали по ньому. Льоша з останніх сил дістав травмат, ось тоді вони схопили зброю і двічі із неї вистрілили”, – розповідає сусід.

Також сусіди кажуть, що бандитів затримав спеціальний підрозділ. А поліція навіть не обшукала автомобілі цих спортсменів, які так і залишилися стояти у дворі – “Ланос деу” та “Мерседес”. Хтось із родичів намагався забрати одну машину, але сусіди не дали.

Оскільки в авто можуть бути і зброя, і ще щось.

Ще один учасник злочину 23-річний Ігор Котирло також потрапляв у поле зору правоохоронців. У 2017 році, ще будучи неповнолітнім, у селі Вишневе під Києвом під час суперечки біля кафе він двічі вдарив в обличчя свого опонента.

ц32

Потерпілий зазнав сильних травм: черепно-мозкова, струс мозку, перелом щелепи, також у нього було пошкоджено вухо. Однак у суді потерпілий від своїх претензій відмовився, тому Котирло відбувся легким переляком.

За словами Всеволода Терентьєва, Котирло має юридичну освіту.

Як бачимо, всім трьом учасникам вбивства Олексія Щербини раніше вдавалося уникнути покарання за злочини. Хто знає, якби зараз Вільцанюк був за ґратами за своє шахрайство, а Ігнатенко – за всі свої попередні злочини, то, можливо, Олексій був би живий.