Зеленський розробив ефективну стратегію відповіді на мирний план Трампа – WSJ
Стратегія Зеленського дозволила підтримати мирне бачення Трампа, але не на шкоду політичному авторитету всередині країни.
Президент України Володимир Зеленський за підтримки своїх європейських союзників розробив стратегію відповіді на мирний план президента США Дональда Трампа, щоб зробити його прийнятним для України, не відкидаючи його таким чином, щоб це відштовхнуло американського лідера. Ця стратегія, по суті, зводиться до простого “так, але…”, і передбачає тиск на партнерів щодо конкретних питань, зокрема щодо механізмів реалізації найбільш спірних моментів, пише The Wall Street Journal.
Зеленський готовий провести вибори, але для цього потрібне припинення вогню. Він каже, що Росія може зберегти участь у Запорізькій атомній електростанції, яку вона наразі окупує, але Україна і США мають контролювати ситуацію. Чисельність української армії може бути обмежена, визнає він, але в межах нинішніх розмірів.
“Такий підхід дозволив Зеленському підтримати мирне бачення Трампа, але не на шкоду політичному авторитету всередині країни”, – зазначає видання.
Питання територій
Запропонована США угода передбачає перетворення решти території Донецької області на “вільну економічну зону” або “демілітаризовану зону”, з якої Україна виведе війська, а російським військовим буде заборонено доступ.
Замість того щоб повністю виключити цей варіант, Зеленський зажадав детальнішої інформації. Наприклад, якщо Україна виведе війська, що завадить російським силам просуватися вперед? Або що завадить Росії проникнути в зону під виглядом цивільних осіб для контролю над нею?
“Не можна гарантувати, що ми, як Україна, приймемо це, але коли ви говорите з нами про компроміс, то запропонований вами компроміс має бути справедливим”, – заявив Зеленський.
При цьому Зеленський і раніше використовував таку тактику переговорів. Так, коли адміністрація Трампа наполягала на укладенні угоди про надання США доступу до мінеральних ресурсів України, Київ домігся більш вигідних умов, відмовившись підписати її негайно.
Питання виборів і ЗАЕС
Зеленський, якому в мирному плані було запропоновано провести вибори, обрав прагматичний шлях. Цього тижня він заявив, що готовий провести голосування, але тільки якщо парламент представить законний шлях, а партнери – насамперед США – забезпечать припинення вогню на час виборів.
Відсутність ясності в пропозиції про те, як США планують демілітаризувати найбільшу в Європі атомну електростанцію і створити консорціум для спільного управління об’єктом, також дала Зеленському можливість переглянути умови.
Україна виступає проти передачі Запорізької АЕС під російський контроль, сказав Зеленський. Але, якщо угода включатиме США в управління, необхідно буде опрацювати деталі спільної роботи на станції, додав він.
Український політолог Володимир Фесенко сказав, що метод Зеленського, який полягає в тому, щоб чинити тиск на партнерів із конкретних питань, зокрема щодо механізмів реалізації найбільш спірних моментів, дав йому змогу продовжити конструктивні переговори, не поступаючись із ключових питань.
“Нам просто потрібно психологічно витримати цей тиск, зробити невелику паузу і сказати, що ми готові до обговорення. А потім давайте сядемо й обговоримо кожен конкретний пункт”, – сказав Фесенко.
Чи є у РФ проблеми з веденням війни – думка експерта
Голова Комітету економістів України Андрій Новак вважає, що зростання витрат Росії на війну повторює історію СРСР. У бюджеті-2026 Росія заклала понад 38% витрат на війну і оборону, майже досягнувши рівня СРСР у 39% бюджету на ВПК.
“Максимальні витрати Радянського Союзу на військово-промисловий комплекс становили 39% бюджету СРСР. Росія вже майже досягла цієї позначки, заклавши в бюджет-2026 понад 38% видатків на війну і “оборону”. Тобто ми спостерігаємо точне повторення першопричин розвалу Радянського Союзу, Росія крок за кроком іде шляхом Союзу”, – зазначив експерт в інтерв’ю Главреду.
За словами Новака, у 2025 році місцеві бюджети РФ зменшили одноразові виплати за підписання контрактів з армією в середньому з 3 млн до 600 тис. рублів – у п’ять разів. Це свідчить про проблеми фінансування основних витрат для ведення війни, не кажучи про менш пріоритетні витрати на місцях.
