ЗСУ вибилися з графіка? Наскільки може затягнутися війна? Експерт Мельник озвучив прогноз

Очільник Головного управління розвідки Кирило Буданов в свіжому інтерв’ю заявив, що українські Сили оборони “вибилися з графіка, але не відстають”. Проблема в тому, що ситуація на полі бою дійсно може змінюватися дуже швидко, зокрема, через непередбачувані події, як от конфлікт в Ізраїлі. Проте, вже зараз очевидно, що закінчення війни цього року, принаймні, такого, як ми уявляємо, не буде. Навіть більше – наступного, 2024 року, можливі інтенсивні бойові дії.obozrevatel.com

Щодо поточних подій в районі Авдіївки, то наразі російська окупаційна армія намагається досягти своєї “програми-мінімуму” – захопити Донецьку та Луганську області в їхніх адміністративних кордонах. Ще одне завдання – відтягнути Сили оборони від інших напрямків. Проте, в окупантів є традиційні проблеми, які вони досі не вирішили. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.

– Повідомлення про активізацію ворога в районі Авдіївки лунають вже кілька днів поспіль. Втім, схоже, наразі відбувається потужний наступ окупаційних військ на цій ділянці фронту. Як ви оцінюєте цю ситуацію?

– Я можу лише опиратися на те, про що повідомляють Збройні Сили – що ситуація там надзвичайно напружена, точаться кровопролитні бої. Це те, що ми повинні розуміти насамперед.

Друге – це те, що росіяни з самого початку масштабного вторгнення ставили таку задачу-мінімум, яка зараз для них, напевно, вже задача-максимум – захоплення територій Донецької та Луганської областей в межах адміністративних кордонів. Це завдання вони намагаються вирішити протягом майже двох років.

Авдіївка – доволі потужний оборонний рубіж, який стримував першу хвилю наступу, стримував інші періодичні спроби наступу. Будемо сподіватися, що цього разу ворогу також не вдасться проломити цей рубіж.

Водночас, як повідомляють інші джерела, там росіяни дійсно мають просування. Але одна справа – якісь тактичні переваги, захід на рубіж, а інша справа – чи зможуть вони там втриматися і найголовніше – чи зможуть вони згодом якісь тактичні здобутки розвинути в оперативний успіх.

З тієї інформації, яка в нас є, тут в росіян доволі традиційні проблеми. При тому, що вони навчилися на власному досвіді, перейнявши наш досвід, проводити успішні тактичні операції, але те, що стосується оперативного, стратегічного рівня, то ознак того, що для росіян відбулися якісь позитивні зміни, немає.

– Отже, можемо сподіватися, що ворог на цьому напрямку та на інших напрямках суттєвого успіху найближчим часом не досягне?

– Вони переслідують щонайменше дві цілі. Перша – це власне захоплення Авдіївки. Якщо почитати російські пабліки, то вони там майже натякають на те, що ось-ось її буде взято в оточення. Виглядає так, що, якби вони досягли цієї цілі, на певний час вони б зупинилися.

Друге завдання, яке вони переслідують – це відтягти резерви український Збройних Сил, змусити українське командування вводити туди резерви чи перекидати їх з інших ділянок. Також, за повідомленнями наших офіційних джерел, це не було аж такою несподіванкою, і навряд чи ворогу вдасться нав’язати ініціативу на цій ділянці фронту.

– Очільник Головного управління розвідки генерал Буданов в нещодавньому інтерв’ю заявив, що Сили оборони на сьогодні “вибилися з графіка, але не відстають”. Він не став уточнювати, що саме мав на увазі, посилаючись на державну таємницю. Як ви думаєте, в чому тут справа? Як загалом ви оцінюєте сьогоднішній стан наступу Сил оборони України?

– Не лише в цьому інтерв’ю Буданова, але й в інших багато недосказаного. Який саме сенс він вкладав в цю гру слів, можна було б запитати Буданова. Але, скоріш за все, не сьогодні. Він постійно звертає увагу журналістів на те, що зараз ці речі розказувати не можна.

Якщо вживати ту саму термінологію “графіку”, то зрозуміло, що план має просторові і часові рамки. Але також класикою є те, що будь-який досконалий план операції рідко витримує перші 10 хвилин з початку цієї операції. Тому це абсолютно нормально, коли в план вносяться корективи. Вони можуть вноситися як в бік пришвидшення чи зменшення масштабів, але в даному випадку ми бачимо, що, на жаль, коригування планів йде в бік перенесення у часі й просторі. При цьому стратегічні цілі залишаються незмінними.

– Чи не бачите ви ознак того, що війна як така затягується надовго?

– Ве очевидно, що цього року шансів на те, що війна буде закінчена так, як ми можемо допустити, майже немає. Щодо прогнозів про тривалість війни, багато хто прогнозує інтенсивні дії 2024 року. Але це прогнози і сценарії, які будуються виходячи з тих даних, які є на сьогодні. Апріорі не можна врахувати те, що називають “чорними лебедями”. Наприклад, хто реально міг прогнозувати події, які відбудуться в Ізраїлі. Всі тренди, які можна прорахувати з певним ступенем імовірності, іноді завертаються в інший бік і все змінюється дуже динамічно.

Але в чому цінність прогнозів про довготривалий характер війни? В тому, що вони налаштовують як політиків, так і суспільство на те, що нам треба готуватися до тривалого протистояння. Це дозволяє нам краще підготуватися до цього морально і матеріально. Якщо ж раптом будуть сприятливі несподівані зміни, це буде лише на користь.

В будь-якому разі головне, що є розуміння того, що цей конфлікт не вдасться завершити однією блискавичною операцією. Потрібно працювати, нарощувати зусилля зовнішньої підтримки. Мабуть, також критично важливо, щоб українське суспільство усвідомлювало, що той уявний спокій, мир, який спостерігається, приміром, в Києві майже місяць – все це небезпечна ілюзія для тих, хто думає, що вже можна переходити до мирного життя.

– Питання щодо останнього засідання в форматі “Рамштайн” з точки зору війни в Ізраїлі. Чи побачили ви в озвученому “асортименті” військової допомоги Україні ознаки того, що дійсно ця війна на Близькому Сході позначилася на військовій підтримці нашої країни?

– Наразі таких ознак негативного впливу для України в зв’язку з подіями в Ізраїлі не видно. Якщо подивитися різні прогнози, оцінки, то я думаю, що наразі передчасно робити однозначні висновки, адже це може створити певну конкуренцію за ресурси для цих двох конфліктів.

Водночас ми чули про ще нереалізоване рішення щодо об’єднання в один законодавчий акт допомоги Україні, Ізраїлю і Тайваню. Це може мати навіть позитивний вплив, оскільки це забезпечить довготривале фінансування, незалежне від внутрішньополітичних процесів у США. Отже, наразі я б не поспішав із остаточними висновками.

– Чи може така пакетна допомога врятувати Україну від впливу на ухвалення рішень Дональда Трампа в майбутньому?

– В цьому, власне, і полягає завдання – щоб запровадити механізми, які б не залежали від тимчасової політичної кон’юнктури. Звісно, є особистість Трампа, певні особливості в самій Республіканській партії. Отже, це рішення повинно бути закріплено на рівні законодавства, і тоді згорнути цю процедуру буде значно складніше, навіть якщо такі спроби робитимуться.