12-річний Данило продавав молоко, щоб урятувати маму: як склалася доля родини з Чернігівщини
Хлопець з мамою повернулися з Німеччини до рідного села.
Додому повернулася українка, яка лікувалася в Німеччині. Людмилі з Чернігівщини поранило ногу, коли ворожий снаряд прилетів на подвір’я. Після деокупації регіону син Данило на велосипеді долав кілометри до Чернігова, продавав молоко і купував мамі ліки. Вчинок хлопчика настільки всіх розчулив, що мама на лікуванні опинилася аж у Німеччині.
Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Інни Боднар.
Під час обстрілу жінка отримала травму ноги, а її 12-річний син заробляв на лікування
Родина з Чернігівської області пережила російську окупацію. Данило з мамою та бабусею нікуди не виїжджали через господарство. Під час обстрілів ховалися в погребі. А в моменти затишшя порали худобу. І саме в той момент, коли нібито не стріляли, їм у двір прилетів снаряд. Мамі травмувало ногу. Її вдалося доправити до лікарні до Чернігова. А Данило з бабусею вирішили йти до іншого села полем і разом із коровою.
Корова й коти – все, що залишилося в родини після деокупації Чернігівщини. Від рідного обійстя – руїни і травмована нога у мами. Тоді 12-річний Данило ухвалив доросле рішення – став заробляти мамі на лікування. Він возив молоко до Чернігова і продавав його. Щодня на велосипеді долав 10 кілометрів в один бік.
Жінка з сином через рік повернулися до України
Коли про історію цієї родини дізналася Україна, їм вирішили допомогти, і волонтери відправили жінку на лікування до Німеччини.
Обіцяне лікування в Німеччині волонтерка так і не зорганізувала. Данило з мамою за кордоном вважалися біженцями, жили в притулках, зрештою опинилися в маленькій кімнаті в селі неподалік Гамбурга. Там ТСН і знайшла Даню з мамою через пів року після виїзду за кордон.
Тоді під опіку жінку взяла німецько-українська організація “Юкрейніан фюче”. Людмила нарешті потрапила до фахівців. І майже через рік повернулася назад до України. Там їх зі сльозами на очах зустрічає бабуся Данила та мати Людмили.
Жінка каже, що в Німеччині фахівці виготовили їй силіконову стопу. Зараз їй потрібна реабілітація. Силіконову ногу, каже, рекомендували спочатку носити по півтори години вдень. Треба користуватися ортопедичним взуттям і крокувати рівною поверхнею. Розповідає про німецькі настанови Людмила, тупцюючи ґрунтовими стежками поміж руїн. Розбита хата й досі височіє обгорілими стінами.
Родина намагається відбудувати житло
Тимчасове житло бабуся Ніна облаштувала в погребі, який вцілів. Поряд волонтерська організація допомагає будувати літню кухню, проте жінка бідкається, що це відбувається дуже повільно.
“На цей час будівництво призупинене за відсутності необхідної кількості будматеріалів, їх немає просто. І фінансові можливості нашої організації не дозволяють фінансувати це будівництво”, – каже голова об’єднання “Бо можемо” Андрій Галюга.
Жінка сподівається, що все ж зимуватиме в рідній хаті, бо нікуди не хоче звідси їхати.
Данило після повернення з Німеччини біжить, щоб побачити свою корову Калину. Хлопець каже, що тепер продаватиме молоко та допомагатиме на будівництві.
