Чи можна батьківські обручки віддати дітям: відповідь священника
Священник ПЦУ Олексій Філюк пояснив, як насправді церква ставиться до переплавлення чи дарування шлюбних каблучок.
Весільні обручки здавна вважаються не просто прикрасами, а справжнім символом подружньої вірності та кохання. Навколо них існує неймовірна кількість народних прикмет, правил та відвертих страхів.
Багато хто щиро вірить, що передавати свої золоті символи шлюбу нащадкам — це табу, яке може приректи молоду родину на повторення чужих помилок чи нещасливу долю. Чи можна насправді переплавляти батьківські обручки для дітей або дарувати їх у первісному вигляді розповів популярний священник ПЦУ Олексій Філюк у Facebook.
За словами священника, питання передачі золотих прикрас від старшого покоління до молодшого є виключно індивідуальною справою кожної родини, де немає місця релігійним заборонам. На думку Філюка, якщо прикраси стали замалими і просто припадають пилом у шафі, то дати їм нове життя – цілком логічний крок.
“Якщо, як в мене, руки пухнуть і вже не налазять ті обручки, я вважаю, тут гріха нема, щоб передати дітям свої обручки, чи переплавити їх, чи просто подарувати, якщо вони підходять по розміру. Можна”, – наголосив священник ПЦУ.
На думку Філюка, якщо річ стає непридатною для однієї людини, вона може бути використана іншою. Так само і з обручками – вони можуть залишатися сімейною цінністю, яку передають наступному поколінню.
“Друзі, якщо річ, яка, наприклад… якщо я не влізаю в цю вишиванку, я її даю сину і він в ній ходить, так само і батьки. Це справа індивідуальна: хочете – то даєте. Якщо скупі – не даєте, якщо забобонні – не даєте, а так взагальному можна і треба”, – додав отець Олексій.
Дивіться відео із поясненням священника:
Церква не забороняє передавати обручки батьків дітям, переплавляти їх або використовувати повторно. Головне вірити в Бога, а не в забобони, зазначив священнослужитель ПЦУ.
Як повідомляв Главред, кожна людина має право сама обирати спосіб прощання з померлим. Священник ПЦУ Олексій Філюк пояснив, що поцілунок покійного в лоб під час прощання не є обов’язковим релігійним правилом.
Також в Україні з давніх-давен існують численні народні забобони, пов’язані із захистом дому від “злих сил”, і одним із найвідоміших оберегів вважається звичайний часник. Водночас священник Філюк наголосив, що такі уявлення не мають нічого спільного з християнською вірою.
