“Чим євpопейці відpізняються від укpаїнців? Чотири pоки спостеpежень без прикрас. За ці чотири pоки життя в Євpопі я зpoзуміла одну pіч…”
Чим європейці відрізняються від українців? Чотири роки спостережень без прикрас.
За ці чотири роки життя в Європі я зрозуміла одну річ: ми справді дуже різні.
І справа не тільки в менталітеті. Нас відрізняють звички, ставлення до життя, роботи, проблем, часу і навіть відпочинку.
Європейці живуть повільніше. У них більш розмірене життя. Вони нікуди не поспішають, менше нервують і значно спокійніше ставляться до багатьох речей. Особливо це відчувається в Португалії. Тут на будь-яку проблему дуже часто можна почути: «Calma, calma…» — заспокойся, все буде добре, все вирішиться.
І вони справді в це вірять.
Українець же звик жити інакше. Якщо є проблема — її треба вирішувати негайно. Ми починаємо шукати вихід, телефонувати, домовлятися, щось придумувати. Ми нервуємо, переживаємо, психуємо, але водночас і діємо.
Дуже помітна різниця і в роботі.
Європейці працюють за контрактом і за годинами. Робочий день почався — працюють. Робочий день закінчився — йдуть додому. Не на хвилину раніше і часто не на хвилину пізніше. Якщо потрібно залишитися — це окрема домовленість і окрема оплата.
Більше того, якщо ти трохи запізнюєшся на зміну, людина, яка тебе змінює, вже починає нервувати. Не тому, що на тебе образилася, а тому, що їй доводиться залишитися на кілька зайвих хвилин. І цього тут дуже не люблять.
Українці працюють інакше. Ми працюємо на результат. Можемо прийти раніше, щоб підготуватися до роботи. Можемо затриматися після зміни, щоб щось доробити. Для нас часто важливіше завершити справу, ніж просто відпрацювати свої години.
Ще одна річ, яка дуже дивує європейців в українцях, — це наше ставлення до заробітку і можливостей.
Більшість українців хоча б раз у житті працювали самі на себе або відкривали власну справу. Ми звикли не покладатися лише на одну зарплату. Ми постійно шукаємо нові можливості, нові джерела доходу, нові навички.
Для багатьох європейців дивно, коли людина має вищу освіту, хорошу професію, але при цьому ще пече торти на замовлення, шиє, в’яже, ремонтує техніку, веде блог або має власну маленьку справу.
Для нас це нормально.
Ми звикли, що одна професія не завжди гарантує стабільність. Тому багато українців мають не лише роботу, а й додаткові заняття, які можуть приносити дохід.Ми можемо працювати на двох роботах. Можемо після основної роботи ще займатися власною справою. І часто навіть не розуміємо, чому це когось дивує.
Європейці після роботи здебільшого відпочивають. Проводять час із сім’єю, зустрічаються з друзями, займаються спортом, їдуть на пляж або просто насолоджуються вільним часом.
Українці навіть у вихідний день рідко сидять без діла. Ми можемо встигнути прибрати квартиру, поїхати до батьків, зробити ремонт, закупитися на тиждень, допомогти друзям, попрацювати над власним проєктом і ще знайти собі десяток справ.
Іноді мені здається, що українці все життя живуть у режимі постійного руху. Ми звикли адаптуватися, шукати вихід із будь-якої ситуації, знаходити нові можливості й ніколи не зупинятися.
Саме тому ми такі працьовиті, винахідливі та витривалі.
Можливо, покоління європейців жили в більшій стабільності. Вони знали, що буде зарплата, страховка, пенсія, план на завтра.
Українці ж звикли покладатися насамперед на себе. Ми виросли в умовах, де потрібно було постійно пристосовуватися до змін, шукати нові шляхи та не боятися починати все спочатку.
-Тому ми більш тривожні.
-Але й більш гнучкі.
-Ми більше переживаємо.
-Але й швидше знаходимо рішення.
І чим довше я живу в Європі, тим більше розумію: ніхто не кращий і не гірший.
Ми просто виросли в абсолютно різних реальностях.
А що ви помітили? Які відмінності між українцями та європейцями найбільше впали вам в очі?
