Дивлюся, як росіяни бідкаються, що на них наклали санкції, говорять: “прастой народ тут при чем, почему он страдает”. Я маю, що їм відповісти
Послухав ниття одного московського блогера з приводу накладання на них санкцій. Їздить він на “Роллс-Ройсі”. Ні, він начебто не підтримує війну з Україною. І навіть погоджується, що можна накласти санкції на політиків, олігархів, ну а “прастой народ тут при чем, почему он страдает”.
І це він говорить, коли в нас цілі сім’ї гинyть, маленькі безневинні дітки.
Інший блогер жаліється, що російських блогерів не допускають до змагань:
– Ну зачем такая pycoфобия? – скиглить він.
Зрештою, це в них такий менталітет. Наробити комусь біди, а діставши по зубах, звинувачувати у гріхах усіх навколо, крім себе. Так ж самі себе зробили ізгоями у світі. Буквально днями самі опублікували список не дружніх до неї країн, де в списку всі передові, цивілізовані, висококультурні країни світу, які не бажають мати справи з дикунами
Старий шизофреник путін, вітаючи росіянок з восьмим березня, сказав, що вони можуть пишатися своїми синами, які зараз воюють. Авжеж, є ким “пишатися”.
Та колись цим жінкам доведеться стати перед Богом і тоді станеться, як у молитві:
– Отче, Ти поблагословив мене діточками і поклав на мене обов’язок трудитися над їх вихованням. Знаю, що колись Ти запросиш від мене рахунку з цього важливого обов’язку…
І що вони зможуть відповісти?
