Геpащенко не витpимала: “Не хотіла про це писати вчоpа, але й “не помітити” не можу. Електpичка Ваpшава – Хелм…”

Подаємо мовою оригіналу:

Iryna Gerashchenko

Не хотіла про це писати вчора, але й «не помітити» не можу.

Електричка Варшава – Хелм заповнена українками з дітьми. Поспішають на київський потяг. З чемоданами, собаками, повертаються додому чи їдуть провідати хати і родичів.

Російська мова ріже вухо і серце. Не витримую, запитую в двох юнок, от що спонукає їх навіть в роковини повномасштабного вторгнення, коли на цвинтарях алеї могил їх загиблих ровесників, говорити мовою ворога?

«Ми розмовляємо суржиком»- випалює одна. Та розмовляйте, мова- – жива, вона розвивається й народжує нові слова і вирази, її діалекти і регіональні особливості створюють неповторний колорит емоційної, красивої, сучасної української. Якщо не говорити нехай не ідеальною українською, ніколи не опануєш вишукану літературну.

Окупанти в перший день захоплення Авдіївки збили зі зруйнованих будинків таблички з українськими назвами, спалили українські бібліотеки на окупованих територіях тріях.

Серед переліку безумних вимог Путіна – « защіта русского язика», тобто статус другої державної. Ну як в другу річницю вторгнення можна толерувати російську?

Зиркнули на мене злобно. Але перейшли на українську. Й , до речі, не на суржик, а норму.

Потім те саме вже в потязі «Хелм – Київ» й ця безтурботність, неусвідомлення причин, чому Путін і досі вважає незалежну Україну своїми територіями, просто вражає…

Хочеться, аби українські біженці зберігали і мовну ідентичність, не залишаючись в мовному просторі країни – агресора. Це важливо для України. Ну як так, наші жінки здатні за рік- два опанувати польську, німецьку, англійську, іспанську, португальську, чеську, й при цьому й досі не перейти на українську?

В потязі випадково зустріла відому журналістку і її теж вразила ця безтурботність, коли рускоговорящі юнки не розуміють важливості мовної ідентичності.

Такі потужні акції по всьому світу пройшли вчора! Але як донести нашій громаді закордоном, що наша щоденна акція на підтримку України і української ідентичності має бути в повазі до української, її розширенні в побуті? На вулицях європейських міст нас ідентифікують за мовою.

Переходьте на українську, друзі! Це важливо для України.

Ну, й вже кілька разів пропонувала Укрзалізниця – Ukrzaliznytsia – починайте кампанію лагідної українізації. Можливо, варто в потягах міжнародного сполучення робити оголошення, що ми вітаємо вас і дякуємо за українську в спілкуванні з нашими провідниками.

Підтримуєте? Тоді допоможіть розповсюдити цей мій допис в чатах наших вимушених втікачів від війни. Дякую.