«Хочеться повернутися в Україну кожного божого дня, але що далі…»: українка в Німеччині записала гучне відео
Після публікування свого допису українка отримала сотні різних за змістом коментарів — про що вона розповіла у соцмережі.
Українка Галина Германюк, яка днями опублікувала у соцмережі відео, яке набуло розголосу та в якому розповіла про наміри повернутися з Німеччини через те, що не витримує шикарних закордонних умов, яка розповіла про те, що стабільно не має мрій в іншій країні, більш детально розповіла про свою ситуацію в коментарі для ТСН.ua. tsn.ua
«Коли користувачі соцмереж дивились моє відео, то, мабуть, не додивились його до кінця, до останніх секунд. Я розповіла про те, що у мене такі наміри є і я кожного дня про це думаю, але я не повертаюсь з певних причин. Тут, у Німеччині, у мене є робота, тут вчиться моя дитина, тут мій чоловік, який тут був роками до війни. Це актуальна тема, але я не повернулася в Україну», — каже пані Галина.
Та продовжує: «Хочеться повернутися кожного божого дня, але вийде чи ні — не знаю. Але дуже хочеться. З іншої сторони — повернешся і що далі… Чому хочеться повернутися? Люди зі сторони можуть сказати, що у мене тут є бізнес, ти заробляєш, все більш-менш стабільно, дитина вчиться, чоловік на роботі. Але я не відчуваю життя. Ти наче все робиш на автоматі і просинаєшся з думками про будинок в Україні. В Україні у мене були мрії, ми будували будинок, хотіла тихенько та спокійно там жити, тому як там відчувалась свобода. Була мрія про те. Що будемо збиратись великою родиною…А тут мрію про те, щоб нарахували менше податків. Є відчуття, що ти під дуже жорстким наглядом. Я вже мовчу про те, що коли повертаєшся додому, то треба заглянути у поштову скриньку. Це стрес, тому що може бути, наприклад, лист про якийсь штраф. Хоча я є законослухняною людиною. Неприємного листа можно отримати навіть якщо матимеш борг у 3 євро»
Про свою родину Галина розповідає так: «Мені 36 років, я власниця невеличкого салону краси, у мене працюють українські майстри. Коли я мешкала в Україні, у Вінницькій області, то мій чоловік був на заробітках за кордоном. До повномасштабної війни він був у Німеччині. Коли розпочалася війна, то логічним було те, що я з дитиною приїхала до нього».
До цього вона додає, що після опублікування відео на тему своїх намірів, допис почали коментувати багато людей.
«Думки людей розділились. Ті, хто спробував жити за кордоном, особливо у Німеччині, написали, що розуміють мене і що самі хочуть повернутися додому. А ті, хто цього всього не знає, написали, мовляв, ми тут понаотримували грошей. А насправді я тут почала працювати, потім відкрила свій бізнес. Мене тут держава не тягнула, я не була тут «соціальницею». Деякі з користувачів приписали мені наявність якоїсь квартири у Києві, яку я здаю. Насправді такої квартири у мене немає. Ті, хто не побував тут — вони мене не зрозуміють, вони вважають, що ми живимо у шоколаді.У мене половина клієнтів — українці. Майже всі вони хочуть додому», — каже Галина.
На її переконання, щоб досягти успіху у Німеччині, треба мати жорсткий та наполегливий характер.
«Коли я замислювалася над тим, щоб відкрити тут свою справу, абсолютно всі мені казали, що це буде дуже важко. Але я з’ясувала, що тут не розвинена б’юті-сфера. Я ходила по салонах, подивилась на недоліки і все ж вирішила відкрити свій салон. Люди побачили наш рівень якості і тепер клієнти приходять до мене. Їм подобається, наприклад, те, що для кожного клієнта — одноразовий інструмент. І я вам скажу так — бізнес пішов. Так, дуже високі податки. Чим більше заробляєш — тим більше платиш податків. Інколи хочеться опустити руки, але інших варіантів немає. Хіба що йти працювати на завод», — резюмує Галина Германюк.
