Ідентифіковано ще вісім псковських десантників, які брали участь у різанині в Бучі. Фото

Журналісти-розслідувачі ідентифікували ще вісім псковських десантників, які брали участь у звірствах у Бучі. Принаймні трьох з них уже немає в живих.

Повідомляє obozrevatel.com

Розпізнати особи окупантів вдалося завдяки телефону місцевого жителя Івана Скиби, з якого росіяни телефонували додому. 4 березня, коли було вбито як мінімум вісьмох мешканців Бучі, загарбники набрали з нього три десятки номерів своїх близьких, пише видання “Важливі історії”.

Олексій Вишневський

З телефону Івана Скиби 26-річний Вишневський відправив СМС, адресатом якого був Микола Олесов – сержант, заступник командира взводу із Пскова, з’ясували розслідувачі.

Також він намагався додзвонитися до дружини Аліни Вишневської, майстра з манікюру з Пскова. Телефоном вона сказала кореспондентові “Важливих історій”, що до чоловіка додзвонитися зараз не може, тому що “він ще не повернувся”. На зв’язок окупант періодично виходить, але коли зможе повернутися додому, невідомо.

Ілля Сабуров

20-річний Сабуров телефонував матері, Анні Сабуровій. На повідомлення журналістів вона заявила, що зі злочинами в Бучі нібито давно “розібралися” і що “Зеленський все з цього приводу вже вигадав”.

Максим Грушевський

Грушевський також телефонував матері, Наталі. У грудні 2021 року вона виклала в соцмережах фото сина у формі десантника. Поки старший син воює в Україні, жінка фотографує молодшу доньку на фоні іграшкового автомобіля з буквою Z. На дзвінок журналістів вона не відповіла.

Радій Забурін

26-річного Забуріна 2013 року було затримано з 96 грамами марихуани. Потім пішов у десантні війська. 2016 року він уже був старшим навідником 234 десантно-штурмового полку.

З телефону Івана Скиби він телефонував дружині Дарії Забуріній. Журналістам вона заявила, що їй “ніколи не дзвонили з України”, а її чоловік нібито ніколи не був військовим – він нібито будівельник, “завжди поруч”. Після дзвінка Забуріна закрила свою сторінку у “ВКонтакті”.

Михайло Гур’янов

Гур’янов, який до 2020 року працював різноробом та експедитором, телефонував із Бучі своєму дядькові, Василю Шевченку. Розслідувачам Василь сказав, що “нічим не може допомогти, військова таємниця”.

Данило Коновалов (загинув)

4 березня уродженець Алтайського краю, рядовий Коновалов, який служив у десанті, телефонував батькам, Сергію та Надії Коноваловим. Наприкінці травня в соцмережах знайомі 20-річного Данила стали висловлювати співчуття його сім’ї, а 14 червня про загибель заявили офіційно в “76 гв дшд ВДВ Псков ZOV”.

Батьки Данила розповіли, що він казав, що був у Бучі, коли окупанти виходили звідти 30 березня. Бригаду Данила спочатку вивели до Білорусі, звідти – до Білгородської області РФ, а потім відправили воювати до Донецької області, де він і загинув.

Хотів помститися за командира та за всіх друзів, розповіла мати солдата Надія. “Він із дитинства мріяв служити у ВДВ. Не знали ж, що це все буде”, – сказав батько загиблого.

Олександр Попов (загинув)

20-річний Олександр Попов телефонував своїй матері, Ірині Кирієнко, до Красноярська. Раніше вона схвалила пост від 3 березня, коли її син, ймовірно, увійшов до Бучі: “Давайте підтримаємо наших хлопців, які зараз творять історію, захищаючи мирне населення Донбасу та України від нацистів”.

А 31 травня Ірина виклала кілька фото сина за підписом “Живим тебе уявити так легко, що в смерть твою повірити неможливо”.

За інформацією ЗМІ, Попов загинув 19 травня. Служив у Пскові за контрактом. “Писав: “Мамо, ми помремо!” – це передостанні, останні його повідомлення були, але такі листування почалися вже на початку квітня. Мабуть, у нього передчуття було”, – розповіла вона журналістам.

Бригада Олександра зупинилася в селі Трипілля під Донецьком. Звідти вони буквально не дійшли два кілометри до своїх, коли їх атакували ЗСУ. Мати і тітка Сашка після його загибелі нічого не хочуть знати про війну в Україні, але вважають, що її треба “стерти з лиця землі”. Також вони переконані, що Сашка та його товаришів по службі кинули “як гарматне м’ясо на обстріл нацистам”.

Дмитро Антонніков (загинув)

Військовий російської в/ч 74268 Антонніков телефонував своїй дружині, Валерії Максимовій. Тепер на її сторінці – скорботний пост на згадку про загиблого чоловіка. Дата публікації – 8 червня.