Куди подіти бадилля помідорів: шість способів, про які знають не всі

Садівники рекомендують не викидати бадилля помідорів після збору врожаю. По суті, це другий “врожай”.

Кожен кущ помідорів наприкінці сезону дає другий “урожай”, але ним мало хто користується. Йдеться про бадилля помідорів – воно містить мінерали, які рослина накопичувала все літо. Самі ж стебла досить міцні, щоб знайти їм практичне застосування. Викидати їх у сміттєвий пакет на звалище – означає даремно втрачати і те, і інше.

Главред з’ясував, куди подіти бадилля від помідорів і отримати користь.

Використання бадилля томатів

Обмежує варіанти використання не саме бадилля, а хвороби, пише Gardening Know How. Перше, що потрібно зробити наприкінці сезону, – відсортувати бадилля.

Фітофтороз (Phytophthora infestans) і борошниста роса (Pseudoidium neolycopersici) завдають найбільшої шкоди протягом сезону, однак обом захворюванням потрібні живі тканини, тому разом із рослиною вони гинуть. А ось на відмерлих стеблах можуть зберігатися альтернаріоз (Alternaria linariae) та септоріозна плямистість листя (Septoria lycopersici). Якщо відправити заражену бадилля в холодну компостну купу, збудники спокійно переживуть там зиму і доживуть до весни.

Головне правило у всіх випадках одне: друге життя можна давати лише здоровій бадиллі.

1. Спаліть сухе бадилля та збережіть попіл.

Перед спалюванням бадилля має повністю висохнути – тільки тоді воно буде добре горіти. Тому спочатку складіть його в захищеному від дощу місці й залиште на кілька тижнів.

Використовуйте закриту ємність для спалювання, яка не дозволить вугіллю розлітатися по сухій траві.

У результаті залишиться мінеральна частина всього того, що рослина накопичила за літо. Зола з томатного бадилля за своїми властивостями схожа на деревну: вона містить калій, значну кількість кальцію та має вапнуючий ефект, тому здатна за один сезон помітно змінити кислотність ґрунту.

Розсипайте її тонким шаром – не більше одного відра об’ємом близько 19 літрів на 93 кв. м землі, якщо ґрунт уже близький до нейтрального. Не використовуйте таку золу біля лохини та інших рослин, які віддають перевагу кислому ґрунту.

А ось грядку, де в наступному сезоні буде рости картопля, краще взагалі не удобрювати золою. Підвищення pH створює умови, сприятливі для розвитку парші.

2. Обвугліть бадилля, якщо хочете отримати біовугілля.

Спалювання та обвуглювання – це не одне й те саме, і в даному випадку різниця має значення. При повному згорянні від рослини залишається лише мінеральна зола. Під час піролізу – нагрівання в умовах обмеженого доступу кисню – утворюється біовугілля. Воно зберігає вуглецевий каркас і пористу структуру, завдяки яким його використовують для поліпшення ґрунту.

Щоправда, тонкі стебла томатів дають не так багато матеріалу. Після цілого сезону бадилля може залишитися всього кілька жмень вугілля.

Тому краще використовувати цей спосіб як доповнення до спалювання більш деревного матеріалу – наприклад, обрізаних гілок або старих опор для рослин.

Готове вугілля подрібніть і на кілька тижнів залиште в компості або відрі з розведеним розчином рибної емульсії. Сире біовугілля спочатку витягує поживні речовини з ґрунту, перш ніж почне віддавати їх назад.

3. Закопайте в землю, але не під майбутніми томатами.

Глибоке закопування бадилля ефективніше, ніж холодна компостна купа. Ґрунтові мікроорганізми працюють швидше й ретельніше. Викопайте траншею глибиною близько 30 см, покладіть туди подрібнене бадилля і знову засипте землею.

Подрібнення тут важливіше, ніж може здатися. Товсті нижні частини стебел краще нарізати секатором або сучкорізом – так рослинні рештки щільніше укладаються й рівномірніше розкладаються.

Але саме місце закопування найчастіше стає причиною проблем.

Експерти радять: ніколи не закопуйте томатне бадилля там, де в наступному сезоні будуть рости помідори, перець, баклажани або картопля.

Альтернаріоз і септоріоз можуть зберігатися в ґрунті та старих рослинних рештках. Стандартна рекомендація – дотримуватися дво- або трирічної перерви перед поверненням пасльонових на це місце.

А ось грядки, де будуть рости капустяні або цибулинні культури, підходять. Можна використовувати й ділянку під квасолю: азот, який вона фіксує, частково компенсує його тимчасове зв’язування стеблами, що розкладаються.

4. Сплетіть із міцних стебел шпалеру або вінок.

Використовуйте лише здорову бадилля та лише ті стебла, які ще залишаються гнучкими. До вересня головні стебла індетермінантних томатів стають досить здеревілими, але якщо зрізати їх свіжими, вони все ще добре гнуться й не ламаються.

Залиште їх приблизно на годину на сонці, щоб вони трохи втратили вологу. Потім найдовші стебла скрутіть у кільце, а вільні кінці протягніть назад через отриману конструкцію.

Розраховувати на таку шпалеру більше ніж на один сезон не варто. Усередині стебел багато м’якої тканини, тому під час висихання вони стають крихкими. Плетена шпалера – скоріше сезонна конструкція, ніж довговічна опора.

Вінки зберігаються краще, особливо якщо тримати їх у сухому приміщенні. Зелені стебла під час висихання стискаються, тому плетіть їх щільніше, ніж здається необхідним, і закріплюйте кільце в трьох-чотирьох місцях джутовим шпагатом.

Якщо зробити занадто вільно, до листопада конструкція може розсипатися.

5. Використовуйте бадилля як основу для садової доріжки.

Доріжки між грядками – один із найпростіших способів позбутися великої кількості рослинних залишків.

Розкладіть бадилля вздовж доріжки, укладіть стебла, а зверху засипте все деревною тріскою або соломою. Бадилля досить добре блокуватиме світло, щоб стримувати ріст бур’янів восени та взимку. До весни більша частина рослинних решток під мульчею перетвориться на плоский щільний шар.

Але є один недолік. Вологий шар із бадилля та тріски стає чудовим укриттям для сірих польових слимаків (Deroceras reticulatum), які шукають місце для зимівлі.

Тому таку мульчу краще залишати безпосередньо на доріжці й не підводити до країв грядок.

Не варто також використовувати її на доріжці, що межує з грядками, де наступного року будуть рости пасльонові. Причина інша: саме розбризкування дощової води на нижнє листя часто стає одним із способів поширення альтернаріозу.

6. Приготуйте з здорового листя настій проти шкідників.

Цей спосіб вимагає найбільше застережень. У листі томатів містяться томатин та споріднені з ним алкалоїди.

Старий домашній рецепт передбачає взяти близько двох чашок (475 мл) подрібненого листя, залити літром води й залишити на ніч. Потім рідину проціджують і розбавляють перед використанням.

Садівники використовують такий настій проти попелиці та невеликих гусениць уже багато поколінь. Однак переконливих наукових доказів його ефективності небагато – скоріше йдеться про традиційний, заснований на досвіді садівників спосіб, ніж про метод, підтверджений повноцінними випробуваннями.

Є два правила, яких не можна порушувати.

Використовуйте листя лише тих рослин, на яких протягом усього сезону не було ознак захворювань. Вірус тютюнової мозаїки здатний зберігатися у висохлих рослинних рештках до двох років і передаватися при простому контакті.

Розпилити на рослини воду, приготовану з зараженого листя, – один із найефективніших способів поширити інфекцію по саду.

Важлива порада: ніколи не використовуйте такий настій на інших пасльонових культурах.

Готовий розчин тримайте подалі від дітей і домашніх тварин. Для обробки використовуйте окремий обприскувач, який не застосовувався для гербіцидів.

Що робити з сильно ураженою бадиллям помідорів

Сильно уражені хворобами рослини не підходять для жодного з цих способів.

Складіть їх у пакет, залиште його на кілька днів під прямими сонячними променями, щоб рослинні тканини та патогени загинули, а потім викиньте разом із побутовим сміттям.